З-під Полтави до Бендер. Крутіж

твоя?»

«Моя,» - відповів тихо Рачок.

«Так ти, значиться, ранений?»

«Ножем мене ірод засягнув... Це моя... перша рана... в бою...»

Голос його слаб, сам він хитався і руками повітря ловив.

Мручко його підтримав: «Покажи, яка рана.»

«Мабуть, смертельна... Не турбуйтеся, батьку... Я... рад... Добре, що це не наш... Мо-

скаль... Бога не осмішу.»

Мручко вхопив його на руки, як дитину, і побіг до хірургів.

26.

Королівський «тафельдекер» Гультман знову голову підняв. Король не куняв на возі, як

циган-волокита, а мав свій власний, гарний шовковий намет.

Прибрав його.

В одній половині стояло похідне ліжко, прикрите синім покривалом, зготовленим люблячою

рукою королівської сестри Елеонори і на стільці вилискувалася срібна умивальниця, яку

Гультман насилу спас перед загребущими очима «рахмістра».

В другій половині шатра за довгим столом сидів король і його гості. Перед ними

красувалася срібна застава, на столі пахли квітки, яких багато прислано з городу від невідомих

поклонників Карла.

Гультман стояв за королівським кріслом і обслуговував свого пана. Накладав йому