З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«А що? А як? А куди?»

«Тю, навісні! - обганявся Мручко. - Невже ж я ведмідь, чи що? На циганок дивіться, не на

мене».

А все ж таки чарки не відтручував від себе, бо не прийняти її, це значить образити людину.

«Це вже останню п'ю, їй Богу, що останню. А то ви хочете на смерть старого Мручка

впоїти? А дзуськи вам!»

І поскакав конем туди, де Орлик зі своїми возами стояв.

«Доземний поклін вашій милості!» - здоровив його Мручко.

«Доброго здоров'я сотнику!» - відповів Орлик, виходячи Мручкові назустріч.

Мручко зіскочив з коня. Привіталися. Орлик радів. «Хай буде слава Господеві, що ти

вернувсь!» - говорив, стискаючи Мручкову руку.

«Лихе не пропаде, - сміявся Мручко. - Що нового, пане писарю генеральний? Як гетьман?»

Орлик озирнувся, чи не надслухує хто: «Погано, сотнику! Треба сподіватися найгіршого.»

«І готовими бути на все,» - додав Мручко.

«І готовими бути, - притакнув Орлик. - А воно важко. Історичні моменти застають нас

неприготованими. Боюсь, щоб і тепер так не було.»

Мручко уважно подивився на нього. Зрозумів, що Орлик на вибір нового гетьмана натякає. І

нараз, мов живий, явився йому подібний образ з-перед п'ятдесяти літ, коли то конав великий

гетьман Богдан, а старшини козацькі, замість слухняно сповняти його останні накази і думати

про заповіт, який він їм оставив, почали своїм звичаєм гризтися за булаву. Начальний вождь на