більше не будемо...
Е-ет!» - і спересердя сплюнув. А подумавши хвилину, почав: «Гадаєте, пане писарю
генеральний, що Мручко лише до жартів скорий. Ой тото.
Бог один знає, як мені нераз важко на серці, тільки я з тим тягарем до нікого не лізу, бо
знаю, що не відніме його від мене. Так тоді ділом зацитькую думки. От і тепер так собі чомусь
своїм невченим розумом міркую, що нас Господь за наші великі гріхи карає, поправити нас хоче.
Та куди! Якими були при смерті старого Хмеля, такими, мабуть, і біля смертної постелі Мазепи
останемося, незгідливими, жадібними влади і маєтків, заздрими на добро брата й товариша
нашого. І дивуйся тут, що перемагає москва.
Московський чоловік послух знає, на приказ царя в огонь і в воду піде, а наш брат раду
радити любить, чи послухати чи скинути його? І скидає нас Бог, як збунтованих ангелів з неба.
Добре нам так, бо, їй Богу, недобрий ми народ.»
Орлик мовчав. На Мручка дивився він, як на бравого козака, кожної хвилини готового до
бою, але щоб цей сотник-рубака турбувався також політичними питаннями, того він ніяк не
сподівався. Значиться, не тільки генеральні й полкові, але навіть і сотенні старшини мають свої
погляди на наш політичний устрій, іншими словами, хоч ми побиті і розбиті, хоч утратили землю,
хоч нас лише мала жменька зосталася при купі, то все ж таки перехід гетьманської булави зі
старих до нових рук не піде так гладко, як він собі гадав. Треба подумати над тим... І Орлик, щоб
перейти на іншу тему, спитав: «Багато москалів гналося за нами?»
«Мабуть, чотири кінні полки з бригадиром Кропотовим та з генерал-майором Волконським
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «З-під Полтави до Бендер. Крутіж» автора Лепкий Б.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 150. Приємного читання.
TextBook