З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«Подумай, сотнику, за нас»..

«Так, так, подумай і кажи, а ми зробимо, що ти накажеш».

«Не хочу нових гріхів на свою совість брати, панове товариші, бо вона в мене і так не дуже-

то чиста. Хочете, щоб я провадив, так поведу, але чи вести і куди вести, вирішуйте самі».

«Авжеж, що веди, бо тут нам курінем не сісти».

«І я так гадаю, панове, але світ великий».

«І чотири сторони в ньому».

«Отож то й є. Могли б ви, панове, розійтись, як той вітер по полю і при Божій помочі, хто

додому вернувся б, а хто на добрих людей попав би і, може, б якось перед помстою царською

зберігся, але що зробимо зі шведами? Вони пропали б тут, як на ярмарку собака. А це ж

товариші наші і союзники, годі їх лишити на поталу судьби».

«Авжеж, авжеж»...

«Так тоді я своїм дурним розумом гадаю, що треба нам триматися купи».

«В товаристві і вмирати легше».

«Хто б там думав про смерть. Перепливемо Бог і здоженемо гетьмана і короля».

«Перепливем,перепливем».

«Але як? Без коня не всякий утне ту штуку, перші шведи ні. А коней у нас мало».

«Мало» .

«Так, значиться, треба їх добути. Я вже й придумав де. Послухайте. Звідціля недалеко на

схід, може, півгодини ходи, стоїть московський обоз. Люди потомлені, як мухи. Навіть вартових