З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«Не наша вина. Король перед башею відповість.»

«А щоб тебе грім луснув, пуцьвірку чортячий, - кричав на турка якийсь запорожець, що

розумів по-турецьки, - то ти хочеш, щоб його величність король

відповідав перед твоїм підбашком козячим. Не дочекаєш!» - і вже замахнувся на його, але

товариші відтягнули насилу. Побіг з ними відбирати човни від турків. Не давали. «Баша не

велів».

«Слухай свого баші, а ми слухаємо гетьмана і короля.»

«Зайди, розбишаки!»

«Ви тут зайди, азіяти, це наша земля.»

Між тим королівські офіцери й трабанти відняли й друге судно. Трабанти садовилися при

веслах. Турок, власник судна, кричить на своїх слуг: «Стрілять!» Шведи показують йому на свої

фузії. Деякі підносять їх і буцім прицілюються.

Понятовський підбігає до турка. «Ну, чого ревеш, чоловіче божий! Судна ніхто тобі не з'їсть.

Дістанеш його назад. А що баша не велів, так це наше, а не твоє діло. Ми силою взяли і кришка.

За переїзд заплатимо.»

Починається торг. Нашвидку. Турок править, як за рідну маму. Йому радять, щоб брав, що

дають, а то не дістане нічого. Кінчається на двох червінцях від душі... Багато.

Турки заспокоюються і помагають шведам і козакам розташовуватися на човнах.

Так віднято всі човни, які були.

Король дає знак, гребці веслами вдаряють. Човни відчалюють від лівого берега