З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«Рішився.»

«Давно?»

«Заки до шведів перейшов.»

Сяють зорі, шумить широкий Бог, табор хропе.

Зимна долоня наближається до Орликових повік і затулює їх.

Між ним і світом виростає мур.

«Козаче, козаче, де твоя рушниця, де ласка, де твій спис?...» Хтось іде степами і плаче

словами без сліз. Слова об мур вдаряють. Сиплеться пісок і летить каміння... - Орлик протирає

очі.

Сяють зорі, шумить Бог, турецький торговець позіхає. Хриплий голос, як гадина,

сичить:

«Хто вибере тебе? Хто і де? На чиїй землі, на якім майдані, в якому храмі, на яке Євангеліє

будеш ти присягати?»

«Скрізь земля мати, а батько Бог.»

«Говориш, наче хворий... Де твої електори?... Герцик один і другий, це твої други.

Ломиковський і Горленко, Мирович і Довгополенко, а інші де?.. Хто вибере тебе?» «Ідея.»

«Слово гарне, так туманне, - гетьманне! Ідея, це крила, але де сила, де сила?» «Силу

добуду я з землі і люду». «Земля в крові, а люд у тривозі.»

«Надію маю в Бозі. Визволю народ від перемоги старшин.» «А старшини?» «Владою

поділюся з ними.» «Щоб був і вовк ситий і коза ціла... Конституція?» «Чому б то ні?» «Писана