З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Король казав себе віднести до свого воза, а Понятовський повернувся до турка: «Ви

обидили його величність короля. Боюсь, щоб не відповіли за це перед високою Портою».

Турок збентежився:

«Я переповів тільки слова мого наставника».

«Не сумніваюся, бо не гадаю собі, щоб ви мали сміливість самочинно здержувати короля

Карла ХІІ у переправі на турецьку територію. За це прийшлося б вам заплатити головою».

«Головою?»

«Щонайменше. Впевняю вас своїм лицарським словом, ще король не стерпить обиди і не

дасть позбавити себе права азилю».

«Баша не позбавляє короля Карла того права. Навпаки, запрошує до себе».

«Але як? З кількома людьми. Це ж прямо непристойні жарти, мій пане. Король Карло з

кількома людьми має перевозитися через Бог, як торговець вовною, або як злочинець, що перед

рукою Теміди втікає. Ні, добродію, король Карло без штабу, канцелярії, прислуги і без військової

охорони нікуди не їздить і до вас не поїде. Ви, мабуть, не бачили, як їздять королі».

Турок раменами здвигнув, але повторив ще раз, що очаківський баша дає дозвіл на одному

човні переїхати королеві і декільком із його найближчих людей через Бог, а інші мусять ждати на

рішення з Царгороду. Даремне натякав Понятовський на те, що вони і за труд щедро заплатять,

турок прямо затявся, - ні і ні.

«Як же воно буде?» - спитав Понятовський.

«Так, як баша наказав», - відповів турок.