З-під Полтави до Бендер. Крутіж

коней.

Назустріч королеві скакав Понятовський і Клінковштрем. Здавали звіт зі своєї

місії.

Король казав зняти себе з воза й нести на берег. І гетьмана повели туди. За час облоги

Полтави, бою й відвороту відвикли від достатків. Дивно було бачити таке багатство м'ясива,

хлібів, овочів і солодощів. Хліб свіжий і гарно спечений, баранина смачна, сорбети усяких родів,

фіги на шнурках понанизувані, - розкіш.

Голодні шведи й козаки кинулися купувати. Турки показували на пальцях, скільки що

коштує, а козаки і собі сунули їм пальці під ніс, але все на один менше. Шведи навіть не

пробували торгуватися, тільки відчиняли гаманці, а турки брали, скільки захотіли. Шведи вірили

в їх чесність і, мабуть, не одному довелося розчаруватися в тій вірі, бо

турки не менше жадібно, як шведи на їжу, кидалися на гріш. А що не в кожного цей гріш був

і не один стояв збоку, як сирота, і тільки слинку ликав, так щедрий король накупив баранини,

телятини, курей і хлібів і велів іх розділювати між тих, що самі не могли собі купити. Хотів

винагородити їх за труд і голод, а спрагу вгасити вином, бо й вина вивезено вдовіль, кримського,

грецького, білого й червоного. Якийсь турецький купець підніс королеві в дарунку цілого

жареного барана, кількоро курей і величезний цілий хліб, як коровай. Король приняв, подякував і

подарував купцеві 12 червінців. Як побачили це інші купці, то й собі підходили з такими дарами

до короля, гетьмана, до Войнаровського і Орлика й до всіх, хто їм лише знатнішим та багатішим

паном здавався, і від тих дарів годі було обігнатися.