Розділ «Володимир Уткін Людина без минулого»

Я не одразу второпав, що вони говорять про мене. Біоробот? Я? Я знав, що таке роботи. Машини. Навіть якщо на органічному принципі. Яка ж я машина?

— Що я казав! — почувся задоволений голос. — Усе раціонально. Ніяких зайвих знань. Жодної зайвої думки. Копія. Вдала копія — не більше. Хотів би я знати, з кого?

— Це жахливо, — пролунав схвильований голос. — Без дитинства, без родини… Довіку виконувати чужі накази. Бути чиєюсь копією. Бідолаха!

— Не захоплюйся, — насмішкувато перебив його перший голос. — Навряд чи він здатний радіти, сумувати — відчувати, як ми. Це ж усе-таки не людина. Його власники, напевне, витруїли з нього всі почуття. Щоб не заважали…

— Ну, гаразд, досить, — пробуркотів ще один голос, напевно, їхній Старший.

— А з цим що робити?

— Одв’яжіть і замкніть десь. Знадобиться. Дослідимо організм. Та й мозок ще треба вивчити.

Мене одвели в маленьку кімнату і дали спокій. Я лежав і думав: «Пам’ять. Пам’ять дитинства. Що це таке? Може, той дивний сон, коли я бачив себе маленьким. Авжеж! Діти, малята. Виходить, я також був малим. І в мене були батьки. Як у тубільців. У них же батько, мати, малята. Це називається сім’я. У тубільців. А моя сім’я? Де вона? Яка? А втім, я ж копія…»

Я намагаюся щось витягти з своєї свідомості, а пригадується тільки форт на березі ріки, тубільці, зелені пагінці жовтяку, доброзичливе обличчя Доглядача.

Ні. Я нічого не можу згадати. Напевно, я все-таки робот. Але ж роботи не відчувають. А я? Мені було жаль Доглядача. Я радів, коли успішно виконав наказ. Мені було цікаво знайти пам’ять. Отже, я відчував? Адже — це почуття?

То хто ж я? Як мені це взнати?!

Доглядач казав, що всі наші пам’яті в Мозку. Але як мені проникнути у Мозок? Як мені впоратися з ним? Стривай! А якщо…

Сигнал номер один, ось що мені допоможе…

Поки наші десантники захопили Центр сусідньої планети, я обдумав усе до дрібниць.

Мене звільнили з полону й відправили на корабель.

— Розказуй! — наказав Старший.

— Дані про планету і мешканців можу передати повністю, — відповів я, — відомості про нову зброю частково.

— Чому?

— Незрозуміла форма матерії. Доставлена з глибин космосу.

— Звідки дані?