Розділ «Леонід Сапожников Записка з черевика»

Записка з черевика

— Аги, — мовив Петрик Муха і енергійно заторохтів брязкальцем.

— Загадкове створіння, — сказала мати, милуючись.

— Прихідець з космосу, — підхопив Муха-батько.

А Славко Муха, хлопчик з химерами, нічого не сказав, проте все намотав на вус.

Коли б через кілька днів після цього інженер Муха не поліз до стінної шафи по якусь дрібничку (деякі історики твердять, нібито за поролоновими вустілками), то й на сьогоднішній день мав би міцний сон, добрий апетит і чисте сумління, вирізняючись між інших смертних лише незвичним ім’ям — Азбест Іванович. Однак він легковажно поліз за цими фатальними вустілками і знайшов у своєму старому черевикові складений вшістнадцятеро аркуш паперу.

— застерігали Славкові каракулі.

— От дає! — посміхнувся Азбест Іванович і розгорнув аркуш. — «Короткий словник марсіанської мови…» — Ну і ну! «Аги — здрастуйте. А-не-не — всі про мене забули. Бв-в-в — я вами не задоволений…» Азбест Іванович хотів показати знахідку жінці, але та збиралася годувати Петрика, який жалібно канючив: «А-не-не!» Тоді Муха-тато розшукав у ванній кімнаті Славка, одібрав у нього томик фантастики (сьомий у цьому місяці) і суворо сказав:

— Бв-в-в!

— Пф-ф-фа! — вмить відбив напад спритний отрок.

Азбест Іванович зазирнув до «Короткого словника» й спантеличено звів брови.

— Такого тут нема.

— А це я з годину тому розшифрував, — недбало кинув Славко.

— І що ж означає оте «пф-ф-фа»?

— Не скажу — образишся!

Муха зрозумів, що перший раунд виграв син.

— Не хочеш — не треба, — сказав він, міняючи тактику. — Скажи тільки, ти справді вважаєш, що Петрик лепече по-марсіанському?

— Це моя гіпотенуза, — бундючно вирік Муха-син.

— Гіпотеза! — не без зловтіхи поправив Азбест Іванович. — Так ось, друже мій, вона бездоказова. Ніяких марсіан у природі не існує, про це знають навіть моржі й носороги. І лише альдебарани, задурманивши голову собі всякою фантастичною нісенітницею, можуть ще в цьому сумніватися.