Розділ «Юрій Нікітін Чорна квітка»

Чорна квітка

У миті вічність упізнати,

В піщинці — всесвіту глибінь,

А безмір відстані — у п’яді,

І в квітці — неба широчінь.

Уїльям Блейк

За ілюмінатором палахкотіло полум’я, щось протяжно й огидно заревло, а тоді враз запала тиша.

А ще через півгодини двері відсунулися, і на порозі постала Флорина Кричевська. Обличчя дівчини було бліде, під очима темніли кола.

— Троль! — покликала вона.

Ян Троль, що лежав на дивані, квапливо перегорнув сторінку і зробив рух зігнутим пальцем, ніби натискував невидимий курок.

— Знов детективи! — мовила вона й поморщилася.

Троль кивнув.

— Ви так і не лягали в протиперевантажувальну ванну? — спитала дівчина.

Троль двічі зігнув і розігнув вказівний палець. Обличчя його проясніло.

— Про витривалість Розвідників Далекого Пошуку розповідають легенди, — сказала вона здивовано, — але це вже занадто! Щоб через якісь мерзенні детективи…

Він гарячково перегорнув сторінку. Вільна рука стислася в кулак.

— Троль! Ви мене чуєте?

Він кивнув.

— Вас вирішили висадити на безлюдному астероїді!