Микита Родіонович замислився.
– Друга половина завдання важча, – відповів він. – Підстав для виїзду в мене немає.
– Треба знайти, – твердо сказав Юргенс.
– Важко.
– Без труднощів нічого не буває, і не мені вам говорити про це. Спробуйте довести дирекції, що так необхідно.
Юргенс нахмурився, обличчя його стало сердитим.
– Є один варіант, – подумавши, сказав Микита Родіонович. – Виїхати за власним бажанням, і не виїхати, а вилетіти, попросивши відпустку в сімейних справах на три-чотири дні.
– Я був упевнений, що ви знайдете вихід, – сказав Юргенс підкреслено офіціально.
– Коли потрібно мені вилетіти? – запитав Микита Родіонович.
– Чим швидше, тим краще. Бажано – завтра.
– Коли так, то прошу відпустити мене. – І Ожогін подивився на годинник. – Можливо, я ще встигну застати на роботі кого-небудь з начальства.
– Я вас чекатиму тут до першої години ночі, – попередив Юргенс. – Повертайтесь, але… з позитивними наслідками.
… Повернувшись через кілька. годин назад, Микита Родіонович застав Юргенса за дивним заняттям: він сидів за столом у кімнаті Раджимі біля закріплених маленьких тисків і працював над борідкою великого ключа. Перед ним на столі були розкидані напилки, кусачки, плоскогубці, кілька ключів різної конструкції.
Прихід Ожогіна не збентежив Юргенса. Запросивши гостя сідати, він продовжував працювати, і так старанно, що на лобі у нього виступили краплі поту.
– Ви й ключі вмієте робити? – спитав Ожогін.
– Це один із багатьох додатків до моїх складних обов’язків, – посміхнувся Юргенс. – Чим порадуєте?
Микита Родіонович розповів, що все склалося вдало: чотири бланки командировочних посвідчень добуто. О п’ятій годині ранку він вилітає.
Ожогін не чекав, що Юргенс прийме це так спокійно: він навіть не припинив свою роботу і обмежився короткою відповіддю:
– От і добре. Їдьте. Чекатиму телеграми.
XIIIОпівдні пасажирський поїзд зупинився біля маленької залізничної станції, що стояла серед голого степу. Залізничні будівлі, обрамлені живою огорожею з дерев і кущів, були ніби невеличким оазисом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 50. Приємного читання.