XII
В кімнаті Раджимі, як і звичайно, тьмяно горіла електролампочка.
– От ми й знову зустрілися! – бадьоро заговорив Юргенс і потиснув руку Ожогіну. – Які новини?
Микита Родіонович знизав плечима:
– Все йде по-старому. Працюю над завданням, яке ви передо мною поставили минулого разу. Я багато думав і дещо навіть зробив.
Раджимі розіслав на столі карту Середньої Азії.
– Це добре, – сказав Юргенс. – А свого друга Ризаматова ви давно бачили?
– Аліма? – перепитав Микита Родіонович..
– Так.
– До свого від’їзду у відрядження.
Микита Родіонович догадувався, до чого веде Юргенс: мабуть, хоче перевірити, чи знає він про зникнення Аліма.
– Ризаматов сидить на ГЕС безвиїзно? – продовжував цікавитись Юргенс.
– Майже. Тільки зрідка приїжджає у місто.
– До вас заходить?
– Так, не було випадку, щоб він не заглянув до мене хоч раз на місяць. Але зараз чомусь не поспішає. Мабуть, зайнятий. У мене була можливість побувати у нього, та от Раджимі випередив. Але, якщо треба, я зможу вибрати час і з’їздити.
– Та ні… мабуть, не варто. Інша справа, коли він сам до вас приїде. Як ви гадаєте? – звернувся Юргенс до Раджимі.
– Вірно, – поквапно відповів той. – Спеціально їхати нема ніякої потреби.
– От що, – тим же спокійним тоном вів далі Юргенс. – Це стосується вас обох: треба припинити користування машиною Абдукарима. Це не зовсім зручно. І додому до нього ви не ходіть. Саткинбая там зараз немає, він у від’їзді… А до вас у мене прохання, – звернувся він до Ожогіна.
– Слухаю, – з готовністю відповів Микита Родіонович.
Юргенс присунув ближче до себе карту і схилив над нею голову.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 48. Приємного читання.