Розділ «Частина третя»

– Вам видніше, – знизав плечима Микита Родіонович.

– Але я хочу порадитися з вами, – твердо сказав Юргенс.

Микита Родіонович замислився. Він не сподівався, що Юргенс звернеться до нього за порадою.

– Що я можу сказати… – відповів він. – Знайти там квартиру неважко, але…

– Що «але»? – перебив Юргенс.

– Частина цього району є прикордонною зоною.

– Це мені відомо, тому я вас і питаю… Я гадаю, що все залежатиме від того, з якими документами я там з’явлюся.

– Авжеж, – погодився Ожогін. – Мабуть, це головне.

– А документи нам добудете ви. – І Юргенс поклав свою руку на руку Микити Родіоновича.

– Я?

– Еге ж, ви. Припустімо, що для остаточного вирішення питання про будівництво ГЕС знову треба уточнити деякі деталі на місці і туди послали кількох спеціалістів. Це реально?

– Цілком.

– Так ось, на вас покладається обов’язок дістати мені чотири бланки командировочних посвідчень без зазначення прізвищ, але з підписами і печатками.

– Чотири? – перепитав Ожогін.

– Так, чотири, – підтвердив Юргенс.

Він пояснив, чому чотири. З ним поїде Раджимі, і кожному з них треба буде по два бланки. Чим це викликано, Юргенс розповість Ожогіну пізніше.

– А на який строк? – поцікавився Микита Родіонович.

– Ну, діб на двадцять-двадцять п’ять. Далі буде видно, – відповів Юргенс. – Ви зможете це зробити?

Ожогін сказав, що спробує.

– Це половина завдання, – продовжував Юргенс. – Друга його половина полягає в тому, щоб ви раніш виїхали туди самі, знайшли дві квартири, дали телеграму і зустріли нас.