TextBook Незважаючи на всю свою витримку, він не зміг стримати дрібного неприємного тремтіння ніг. Очевидно, Абдукарим живий. Треба було негайно вживати заходів, і Юргенс поспішив додому.
Не встиг він переступити поріг, як назустріч підвівся Раджимі.
– Я маю погану звістку, – сказав він.
– Так… – не то спитав, не то підтвердив Юргенс.
– Зник Алім Ризаматов.
Удар був несподіваним. Юргенс як стояв, так і застиг в напруженій позі, але на його обличчі нічого не можна було помітити.
– Як зник?
Раджимі підняв плечі, розвів руками:
– його сусідка по квартирі розповіла мені, що позавчора підійшла невідома машина. Алім відпочивав після обіду. До кімнати зайшли двоє, повернулися з Ризаматовим, посадили його і повезли.
– Що це? Провал? – глухо промовив Юргенс і став швидко ходити по кімнаті. – Негайно йдіть на квартиру Саткинбая і попередьте його, щоб він сховався: Абдукарим живий. Я чув це на власні вуха. Біжіть швидше!
Раджимі остовпів.
– Не гайтесь, біжіть! – грубо крикнув Юргенс.
Раджимі метнувся до дверей.
Минула година.
«Цок-цок… Цок-цок…» – монотонно вицокував маятник годинника.
Юргенс ходив, сідав на качалку, знову вставав, курив, намагаючись заспокоїти збуджені нерви.
Бліда й нерівна смужка місячного сяйва падала на розстелений на долівці килим.
«Цок-цок… Цок-цок… Цок-цок…»
Юргенс швидко підійшов до годинника і зупинив маятник: він починав впливати йому на нерви.
Рипнули двері, хтось тихо ввійшов, і в напівтемній кімнаті застигла невиразна постать людини. Це був Раджимі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 46. Приємного читання.