Знову замовкли. Машина летіла по безлюдних нічних вулицях міста. Миготіли освітлені вікна. Асфальт закінчився, почалася брукована дорога.
– Коли весілля? – пролунав ззаду голос Саткинбая.
– На тому тижні.
– Запросиш?
– Ти живеш у нашому домі, навіщо тебе запрошувати!
– А твоя мати інакше міркує: хоче відмовити мені в квартирі.
– Живи скільки хочеш, – коротко відповів Абдукарим і відчув на своїй потилиці гаряче дихання Саткинбая.
– От і добре! – відповів Саткинбай. – А коли тобі важко буде з грішми – скажи, я завжди виручу.
Абдукарим мовчав. У душі наростала тривога: чому сьогодні Саткинбай сів не поруч з ним, як звичайно, а ззаду?
Минули другий місток. Десь унизу шумів канал. З-за хмар виплив місяць і залив усе навкруги блідим молочним сяйвом. Поряд з містком зрідка стояли хати, ліворуч починався пустир.
– Бери ліворуч, – сказав Саткинбай і поплескав Абдукарима по плечу. – А тепер поверни назад, ми тут хвилин п’ять почекаємо.
Абдукарим зупинив машину і виключив мотор. Відразу стало тихо, і від цієї тиші йому зробилося моторошно. Хвилювання все посилювалось і, бажаючи приховати його, Абдукарим поліз у кишеню за цигарками.
– А машину ти водиш добре! – сказав Саткинбай. – Дай і я закурю.
Абдукарим хотів чиркнути сірником, як раптом на його голову щось звалилось, перед очима спалахнули вогні, які поволі згасали…
Саткинбай нагнувся над тілом і прислухався: дихання не чути. Потім вийшов з машини, витяг Абдукарима, легко підняв на руки і поніс. На краю обриву поклав його на землю, помацав кишені і вийняв коробку цигарок та пачку грошей – денну виручку. Все це він переклав у свою кишеню, а тіло зіпхнув униз.
– Отак буде краще, – спокійно промовив він і пішов до машини.
Микита Родіонович дав Шарафову щойно одержану перед виходом із дому телеграму від Ризаматова. Майор прочитав:
«Інститут терміново викликає здавання іспитів Москву. Як бути?»
Шарафов замислився. Брови його зійшлися на переніссі
– Так, ми не врахували наближення осені, – з прикрістю сказав він. – Ви, здається, попереджали мене, що Ризаматов вступає в інститут…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 45. Приємного читання.