– Коли має бути ревізія? – м’яким, вкрадливим голосом запитав Раджимі.
– Днів через п’ятнадцять.
– От на цей час я вас і переправлю.
Раджимі встав, вважаючи, що на цьому розмову можна закінчити, але Мейєрович раптом схаменувся:
– А як же дружина? Що буде з нею?
– Все передбачено, – заспокоїв його Раджимі. – Двох одразу переправити неможливо, але тижнів через два вона буде з вами.
Вийшовши з будинку, Раджимі за звичкою озирнувся і полегшено зітхнув.
XI
Абдукарим сидів у своїй машині на стоянці таксі. Вже кілька днів підряд він уникав зустрічі з Саткинбаєм, вставав раніше, ніж звичайно, і тихенько йшов на роботу; а ввечері, перш ніж зайти в дім, заглядав у вікна, бажаючи переконатись, спить його пожилець чи ні. Але так довго тривати не могло. Абдукарим чудово це розумів. Та й з якої речі він мусить почувати себе у власному домі незручно!
«Негідник!» в думці вилаяв свого пожильця Абдукарим і здригнувся: біля машини стояв Саткинбай.
– Відчини, – попросив він.
Не без вагань Абдукарим відчинив дверцята. Саткинбай заліз на заднє сидіння.
– Виручи, – сказав він, – заплачу. Не хотів з тобою зв’язуватись, та, як на зло, немає жодної машини. А часу обмаль.
Абдукарим вийшов нібито для того, щоб перевірити покришки. Він постукав по кожній з них ногою і глянув навкруги: справді, жодної машини на стоянці не було. Абдукарим не знав, що Саткинбай спеціально протягом кількох годин чекав цього зручного випадку.
– Куди? – коротко спитав Абдукарим, заводячи мотор.
– Туди, де нас перший раз чекав Раджимі.
Рушили. Деякий час їхали мовчки, потім Саткинбай сказав:
– Давай про все забудемо. Нам сваритися невигідно…
Абдукарим насторожився: тон був незвичайний.
– А я й не хотів сваритися, – відказав він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 44. Приємного читання.