Частина друга

Брянцев Г. Таємні стежки

– Де ти дістав цю погань? – з гидливою гримасою спитав старий, перериваючи базікання племінника.

– І сам не знаю, – відповів Рудольф.

– Чому ж ти не лікуєшся?

– Часу немає. Ти ж сам бачиш, як я, наче метеор, літаю з кінця в кінець.

Вагнер знизав плечима.

– Дядечку, дорогий… У мене до тебе важлива справа. Я вважаю тебе своєю людиною, а тому звертаюся до тебе з проханням, – несподівано промовив Рудольф. – Від тебе залежить моє майбутнє…

– Про що це ти? Мені не зовсім ясно, – сказав Вагнер.

Неспокійні очі Рудольфа бігали з однієї речі на іншу.

Він затримав погляд на дядькові, потім перевів його на заповітний чемодан, що стояв біля каміна, кілька секунд дивився на нього, голосно зітхнув, наче скинув з плечей якийсь тягар, поквапно заговорив знову:

– Прошу тебе тримати цю розмову в найсуворішому секреті… Ти бачиш оцей чемодан? – Рудольф встав з крісла, підійшов до каміна і, взявшись за міцну металеву ручку, підняв чемодан. – У ньому більше двадцяти кілограмів, – усміхнувшись, промовив він. – Було б краще, коли б він важив ще більше… Від нього залежить не тільки моє, а й твоє майбутнє. Ти самотній. Крім мене, у тебе нікого немає. Чим ти живеш?

– Надією на майбутнє, – спокійно відповів старий.

Рудольф нервово зареготав:

– На яке майбутнє?

– За поганим завжди йде добре, як за ніччю – день, як за бурею – хороша погода…

– Ти все філософствуєш і не враховуєш, що при будь-якому майбутньому потрібні гроші. Без них немислиме ніяке майбутнє. Дивись сюди… – Рудольф став на коліна, відімкнув маленьким ключем чемодан і обережно підняв кришку. – Дивись, дивись… Я б не довірив цього батькові, а тобі довіряю. Тільки тобі.

В чемодані було золото: самородки, злитки, монети різної вартості, кільця, брошки, браслети, табакерки, портсигари, ложки, футляри від годинників…

– І чого ж ти хочеш від мене? – спитав Вагнер.

– Щоб ти все це зберіг, – пошепки промовив Рудольф. – Я нікому не можу цього довірити. І возити з собою не можна: війна ще не закінчилася.

– Гаразд. Закрий, – трохи подумавши, сказав Вагнер.

– Я ж не знаю, де буду в момент розв’язки… Я хотів утекти за кордон, але Ріббентроп заборонив. Через золото я можу згубити себе.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 48. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша

  • Частина друга
  • Частина третя

  • Епілог