Долінгер здивовано подивився на нього.
– Не розумію. Поясніть.
– Пояснювати особливо нема чого. Протягом двох днів у нас, крім кипятку, нічого в роті не було.
– Чого ж ви мовчали? Я вам зараз можу дати грошей. – І Долінгер сунув руку у внутрішню кишеню піджака.
– Це мало допоможе справі. На марки тепер важко щось придбати, тим більше продукти харчування.
– Тоді треба скористатися з візиту до пана Юргенса і доповісти йому про все.
Друзі розпрощалися з Долінгером і попрямували до Юргенса.
Дув холодний, поривчастий вітер; він шарпав поли пальта, проникав у кожну шпарку, намагався зірвати кепки.
Юргенс зустрів Ожогіна і Грязнова з незвичайною для нього гостинністю. Він посадив їх на диван, а сам сів поруч.
– Признатись, я подумав, що ви загинули під час, нальоту авіації… Ну, розповідайте, мандрівники, як справи?
– Погано! – коротко і похмуро кинув Ожогін.
Юргенс звів брови і уважно подивився на Микиту Родіоновича.
– Що погано? – спитав він сухо.
Тон Ожогіна йому, видно, не сподобався. Микита Родіонович докладно розповів, у яке становище вони потрапили.
Юргенс терпляче слухав.
– Радіоцентр перестав існувати, і я, на жаль, не міг дізнатися про подробиці… А з вами вийшло справді поганувато. Я це негайно виправлю.
Юргенс встав з дивана, сів за стіл і, вирвавши аркушик з блокнота, щось написав. Коли в дверях з’явився служник, він передав йому аркушик.
– І, нарешті, останнє, – порушив мовчанку Ожогін. – Чи довго нам доведеться тут жити? Чи не пора внести ясність?
Замислившись, Юргенс пройшовсь по кімнаті.
– Поспішати не варто. Треба все робити поміркувавши, не кваплячись. Я вживу заходів до того, щоб ви ні в чому не мали нужди. До Росії ви повернетесь, очевидно, після закінчення воєнних дій на фронтах. Коли це станеться, ніхто, звичайно, точно не може сказати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 46. Приємного читання.