– На жаль, так.
Відчинилися двері. Старий ввімкнув світло, і за його спиною показалася довга, ніби навмисне кимсь витягнута і вузька фізіономія. Рудольф Вагнер був в офіцерській шинелі з хутряним коміром без відзнак, хутряній шапці і фетрових чоботях, обтягнутих жовтою шкірою.
– Що тут у тебе діється, мій дорогий дядечку? – запитав Рудольф, не без здивування розглядаючи тих, що лежали на підлозі.
– Усі свої… усі свої, – заспокоїв його старий.
– Ба! Та сюди й Гуго затесався! – вигукнув племінник. – А цих не знаю…
– Це наші квартиранти, – відрекомендував Ожогіна і Грязнова Вагнер.
– Але чого всі вкупі?
– Холодно у нас, палива немає. Тому і разом, – відповів старий.
В руках у Рудольфа був маленький чемодан. Сівши на стілець, він поставив чемодан між ногами.
– Як же бути? Я в такому холоді спати не збираюся… прошу не ображатись. Мені не зрозуміло, як ти живеш у подібній обстановці. Невже не можна знайти палива?
Альфред Августович знизав плечима.
– Дістати паливо тепер нелегко, – сказав Абіх.
– Дурниці! – процідив крізь зуби Рудольф і, взявши в руку чемодан, підвівся. – Проведи мене, дядечку. Я прийду завтра, коли в будинку буде вже тепло. – І, ні з ким не попрощавшись, вийшов.
XI
– Я задоволений, що все кінчилось благополучно, – сказав Долінгер, вислухавши доповідь Ожогіна і Грязнова. – Зараз зв’яжуся з паном Юргенсом. Прошу хвилину почекати.
Він залишив друзів і вийшов у другу кімнату.
– Я так і думав. Пан Юргенс викликає вас зараз же до себе, – повернувшись, сказав він.
Микита Родіонович подивився на годинник: стрілка підходила до десятої години.
– Вас бентежить час?
– Ні. Я підраховую, скільки ще годин нам доведеться ходити з порожнім шлунком, – грубувато відповів Ожогін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 45. Приємного читання.