– Невже можна? – з надією в голосі спитала Варвара Карпівна.
Він ствердно кивнув.
– Що ж, на вашу думку, для цього потрібно?
– На мою думку, багато чого.
– А саме?
– Сміливість, рішучість, бажання…
– І тільки? – полегшено зітхнувши, сказала Варвара Карпівна, наче сумніви, що тривожили її, відразу зникли.
– Це не так мало, на мій погляд.
– Ви гадаєте, в мене немає бажання?
– Бажання, можливо, і є, а от…
– Ви маєте на увазі сміливість і рішучість? – перебила Варвара Карпівна.
– Так. Саме це.
– Ви не знаєте мене. Але як? Як? – раптом схаменулася вона, згадавши, що головного ще не з’ясувала.
Відповісти Микита Родіонович так і не встиг. До кімнати зайшов Брюнінг. Побачивши пару, що розмовляла, він розгублено пробурмотів:
– Ах! Вибачайт! – і швидко вийшов.
На зміну Брюнінгу з’явився Тряскін. Він ледве тримався на ногах.
– Що буде, того не минути, – промимрив він. – Хробак є хробак… Народжений повзати, літати не може…
– Я добре обдумаю все і дам вам пораду, як діяти, – тихо сказав Микита Родіонович, щоб закінчити розмову.
Тряскіна кивнула головою.
XIII
Після втечі з табору Повелка сховали у Заболотька. Будинок Заболотька стояв на околиці і не викликав підозрінь у окупантів. Мати Бориса Заболотька – вдова
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 57. Приємного читання.