Перезирнулися. Заболотько дав знак Повелку, і той миттю зник у кухні. Стукіт повторився.
– Піду, – сказав Заболотько. – Не хвилюйтеся, – додав він, одягаючи пальто й шапку.
Гнат Несторович сів за стіл.
У передній залунали кроки, почулася голосна розмова, і до кімнати зайшов, увесь запорошений снігом, старий Заломін.
Тризна мимоволі полегшено зітхнув. Але сказав, незадоволено похитавши головою:
– Носить тебе лиха година! Попереджали ж, що треба відсидітись, а ти ходиш.
Після визволення Повелка Заломін відразу перейшов на нелегальне становище.
– А я обережно, з оглядкою, – відповів Заломін, старанно струшуючи рукою сніг з подертого кожушка. – Не розумію я, чи що?
Повернувся Повелко. Він радо обняв старого:.
– Що чувати про табір?
Заломін розповів, що всі бочкарі «дістали відставку», їх не допитували, але саме ця обставина викликала підозру. Можливо, фашисти щось затівали.
Заломін сів за стіл і вийняв з кишені кисет.
– Я сьогодні спробую зовнішність собі трохи попсувати. Так буде краще, – посміхнувся він.
– Як це – попсувати? – зацікавився Повелко.
– Та так… Поголю начисто голову, вуса, бороду, та й брови за компанію. Бог дасть, згодом відростуть.
Він поволі крутив цигарку. Великі, обвітрені, в шрамах і саднах пальці його діяли впевнено. Помовчавши, він спитав:
– Ну, а ваші справи як?
– Справи погані, – коротко кинув Гнат Несторович.
– Що таке?
Тризна стисло розповів про становище.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 59. Приємного читання.