Розділ «Частина перша»

– Мадам Тряскін, – звернувся до хазяйки ламаною російською мовою Брюнінг, – ваша чоловік має сказати новина. Це… це гут, зер гут, ми любимо сенсацій, ми просимо пан Тряскін…

– П-п-равильно… п-просимо, – трусячи головою, ледве вимовив Крамсалов. – Н-нехай…

Дружина ущипнула його за руку, він скривився і замовк.

Сп’янілий Тряскін виліз з-за стола і непевними кроками попрямував у другу кімнату.

– Зараз зробить якусь дурницю, – сказала Варвара Карпівна. – Їжте, не звертайте уваги. – І вона поклала Ожогіну на тарілку кусок риби.

Брюнінг, який сидів праворуч від Ожогіна, перекладав солдату Паулю з російської мови на німецьку. Від Брюнінга смерділо нафталіном, і Микита Родіонович трохи відсунув свій стілець.

– Хто вони? – киваючи в бік німців, тихо спитав Варвару Карпівну Ожогін.

Вона пошепки розповіла: Пауль – солдат, лікується в госпіталі, Брюнінг – знайомий батька.

Він, здається, експедитор якоїсь німецької фірми, яка займається збором і відправкою в Німеччину антикварних речей. Тряскін пакує картини, посуд, меблі, різні цінності в ящики, а Брюнінг їх відправляє.

– Ось! Ось! – повернувшись, вигукнув Тряскін, розмахуючи двома папірцями. – Хочете знати, що пишуть комуністи?

– Чортяка ледачий! – не стрималась Мотрона Силантіївна.

– П-п-рок-ламації! – зблід Крамсалов.

– Так! – твердо сказав Тряскін і сунув папірці Грязнову. – В нашій шановній компанії це можна прочитати… Як ви гадаєте, пане Брюнінг?

– Будь ласка, пане Тряскін, мі май цікавість до цій дурниця, мі вас слушайт, – прошамкав беззубим ротом Брюнінг і подивився на всіх, чекаючи схвалення.

– Ану, прочитай-но, Андрію, – попросив Денис Макарович, – що це за дурниці?

– Де ти їх узяв? – поцікавилася Варвара Карпівна.

– Де? В управі. Для інтересу. Їх принесли туди з півсотні, – відповів Тряскін.

Андрій тримав у руках листівку і обводив усіх запитливим поглядом. Здавалося, він запитував: «Читати чи не читати?»

– Давай, Андрійку! Раз просять, то читай, – сказав Денис Макарович і, перехилившись через стіл, підсунув до Грязнова лампу.

«Дорогі товариші, що стогнуть в ярмі німецьких фашистів, – прочитав Андрій, і голос його ледве помітно затремтів. – Кожен день наближає визволення нашої Батьківщини і перемогу над ворогом. Ініціатива на всіх фронтах остаточно перейшла до рук Радянської Армії.. Німецький фашизм і його збройні сили стоять перед катастрофою. Наближається час суворої розплати. Не втекти паліям війни від невмолимого суду народів, не втекти катам і вбивцям, грабіжникам і насильникам від караючої руки радянських людей, не втекти їх підсобникам і зрадникам Батьківщини від заслуженої кари!