Частина перша

Брянцев Г. Таємні стежки

Він, здається, експедитор якоїсь німецької фірми, яка займається збором і відправкою в Німеччину антикварних речей. Тряскін пакує картини, посуд, меблі, різні цінності в ящики, а Брюнінг їх відправляє.

– Ось! Ось! – повернувшись, вигукнув Тряскін, розмахуючи двома папірцями. – Хочете знати, що пишуть комуністи?

– Чортяка ледачий! – не стрималась Мотрона Силантіївна.

– П-п-рок-ламації! – зблід Крамсалов.

– Так! – твердо сказав Тряскін і сунув папірці Грязнову. – В нашій шановній компанії це можна прочитати… Як ви гадаєте, пане Брюнінг?

– Будь ласка, пане Тряскін, мі май цікавість до цій дурниця, мі вас слушайт, – прошамкав беззубим ротом Брюнінг і подивився на всіх, чекаючи схвалення.

– Ану, прочитай-но, Андрію, – попросив Денис Макарович, – що це за дурниці?

– Де ти їх узяв? – поцікавилася Варвара Карпівна.

– Де? В управі. Для інтересу. Їх принесли туди з півсотні, – відповів Тряскін.

Андрій тримав у руках листівку і обводив усіх запитливим поглядом. Здавалося, він запитував: «Читати чи не читати?»

– Давай, Андрійку! Раз просять, то читай, – сказав Денис Макарович і, перехилившись через стіл, підсунув до Грязнова лампу.

«Дорогі товариші, що стогнуть в ярмі німецьких фашистів, – прочитав Андрій, і голос його ледве помітно затремтів. – Кожен день наближає визволення нашої Батьківщини і перемогу над ворогом. Ініціатива на всіх фронтах остаточно перейшла до рук Радянської Армії.. Німецький фашизм і його збройні сили стоять перед катастрофою. Наближається час суворої розплати. Не втекти паліям війни від невмолимого суду народів, не втекти катам і вбивцям, грабіжникам і насильникам від караючої руки радянських людей, не втекти їх підсобникам і зрадникам Батьківщини від заслуженої кари!

Переможно, долаючи всі перешкоди, рухається Радянська Армія вперед, звільняючи від фашистської погані села і міста». – Андрій, перервавши читання, вдивлявся у стерті рядки. На його блідому обличчі виступили плями. – «Товариші! – Голос Андрія залунав сильніше. – Всі, хто має сили, піднімайтеся на боротьбу із смертельно пораненим, але ще не добитим звіром! Допомагайте героїчній Радянській Армії і доблесним партизанам добивати ворога! Наближайте час перемоги! З Новим роком, дорогі друзі! Смерть фашистським загарбникам!

Радянські патріоти».

Всі мовчали. У Тряскіна тремтіло підборіддя. Крамсалов сидів блідий, наче примара; його дружина судорожно вчепилася йому в плече. Подруга Варвари Карпівни мовчки відсунулася від солдата Пауля. Той здивовано дивився на всіх, і його обличчя готове було розпливтися в безглуздій посмішці. Мотрона Силантіївна важко дихала. Вона люто, не кліпаючи, дивилася на чоловіка.

Люди завмерли, наче до кімнати влетіла бомба, яка ось-ось розірветься.

– Жах! – порушила тишу Варвара Карпівна.

– А в другій що? – спитав Ізволін.

Грязнов прочитав другу листівку. Вона була коротша за першу. В ній повідомлялося, що з п’ятнадцятого по вісімнадцяте грудня в Харкові Військовий трибунал Четвертого Українського фронту розглядав справу трьох фашистських катів та їх підсобника і присудив усіх до страти через повішення.

– Це є неможливо, – прошамкав Брюнінг. – Слюхайте, я вам буде говорит. – Він підвівся і розмістив частину живота на столі. – Більшовицька байки. Патріот? Блеф, нема ніякий патріот. Є провокацій… – І вже менш упевнено додав: – Завтра провокацій буде капут. Не треба, мадам Тряскін, ніс вішайт. Прошу краще пляшку вина. Це дуже карашо. Хайль Гітлер!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 55. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша
  • Частина друга

  • Частина третя

  • Епілог