– Ходімо? – запросила Варвара Карпівна Микиту Родіоновича, підвівшись з стільця.
– Не танцюю.
– Зовсім?
– Зовсім.
– Шкода! Ну, нічого, – заспокоїла вона Ожогіна, – з часом я вас навчу. Пристойний мужчина обов’язково повинен танцювати.
– А вас, Варваро Карпівно, – в’їдливо сказав горбань, – вивчив танцювати обер-лейтенант Роде? Га?
– Хто такий Роде? – зацікавився Микита Родіонович.
– А ви його не знаєте?
Ожогін заперечливо похитав головою. Варвара Карпівна пояснила:
– Роде – слідчий гестапо, який користується великою прихильністю самого начальника гестапо Гунке. Гунке – чудова людина, а от Роде… Роде – це…
Сп’янілий горбань раптом розреготався і посварився пальцем на Ожогіна.
– Ви думаєте, я вас не пізнав? І вас теж. – Він кивнув у бік Грязнова. – Обох пізнав, як тільки ви зайшли… Панове! – звернувся він до всіх. – Ці джентльмени видали мене. Так! Буквально-таки видали і віддали з рук у руки гестапівцям. (Усі з подивом і цікавістю подивилися на Ожогіна та Грязнова). Своя своїх не познаша, як говорить давнє слов’янське прислів’я. А ви, звичайно, здивувалися, зустрівши мене тут? Гадали, що я і справді комуніст?
– Я і не підозрював, що це ви, – знайшовся Ожогін.
– І я б ніколи не подумав, – додав Грязнов, який зрозумів тактику друга.
– Це можливо. Мені тоді так обробили фізіономію, що, глянувши у дзеркало, я сам перелякався. Але я вас запам’ятав.
– У чім справа? Що трапилось? – залунали голоси.
Горбань сумлінно розповів про все, що трапилось.
– Молодці! – схвально сказав Ізволін, і всі погодилися з ним.
– Нічого не розумію, хоч убийте! – сказала Мотрона Силантіївна.
Горбань махнув рукою і, скориставшись з того, що Варвара Карпівна вийшла з кімнати, підсів до Ожогіна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 31. Приємного читання.