– На жаль, не поцікавились.
Коли Ожогін хотів уже залишити Юргенса, той спитав:
– Акордеон знайшли?
– Так.
– Дуже добре. Я бачив мимохідь вашу об’яву, але не дуже вірив у її успіх. А в кого купили?
– У сусіда Тряскіна.
– У цього Тряскіна ви зустріли мерзотника горбаня?
– Цілком вірно.
VII
Зранку несподівано запорошив дрібний сніжок. Він лягав рівним тоненьким покривалом на брудний, засипаний бурим листям брук, на дахи будинків. Місто стало невпізнанним: воно наче помолоділо, дуже змінилося.
Дивлячись крізь вікно на вулицю, Грязнов радісно потирав руки. Ось вона, довгождана зима! Несподівано у вікні показалася знайома постать Ізволіна, і хлопчачий запал у Андрія відразу зник. Він прожогом вискочив на ґанок.
– До нас, Денисе Макаровичу?
– А то куди ще! – відповів, посміхаючись, Ізволін. – Звичайно, до вас.
Андрій допоміг йому обтрусити з шапки і пальта сніг і роздягнутись.
Прихід Ізволіна викликав подив. Денис Макарович ще жодного разу не був у них – боявся, що це може викликати підозру.
– Надумав подивитись, як мій акордеон тут поживає, – жартівливо пояснив свій прихід Ізволін. – Ану, покажіть.
– У добрих господарів йому не сумно, – відповів Грязнов і вийняв акордеон з футляра.
– Бачу, бачу – не скаржиться, – продовжував Денис Макарович, любовно оглядаючи інструмент. – Славна річ. Що не кажи, славна. Бережіть її, хлопці… – Він озирнувся на двері, що вели до сусідньої кімнати.
– Не турбуйтеся, Денисе Макаровичу, – перехопив його погляд Ожогін: – хазяйка виїхала з дозволу Юргенса на село і повернеться через тиждень, не раніше.
– Якби вона була дома, – посміхнувся Денис Макарович, то я б і не прийшов до вас. Зрозуміло?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 33. Приємного читання.