Відвідувачі мовчали.
– Справитесь? – повторив бургомістр.
– Нас троє, а потім, можливо, ще будуть.
– Хто з вас Тризна?
– Я, – відгукнувся високий.
– Пекар за професією?
– Так. Шість років на хлібозаводі працював.
– А я Курдюмов. – Старик у чумарці вийшов наперед. – Ви знаєте мене?
– Звідки мені вас знати! – гидливо скривився бургомістр. – Тут ось говориться, що ви раніше на Кавказі кондитерську тримали.
– Вірно, вірно, тримав, і зараз не погано було б…
– Добре! – різко перервав бургомістр. – Третій! Ви – Швидков?
– Так, я.
– Заповзятливі люди нам потрібні. Якщо ви збудуєте пекарню і добру піч, ми вас підтримаємо. – Він розгонистим почерком наклав резолюцію і встав. – Ідіть!
Юргенс підійшов до вікна, розсунув завіски і уважно подивився на протилежний бік вулиці. Там стояв кістяк двоповерхового, колись красивого цегляного будинку, знищеного вогнем. Дах, перекриття – все згоріло. Збереглися тільки емалева дощечка з написом: «Садова, 42», і залізобетонний фундамент, який відділяв підвальне приміщення від першого поверху.
Ось уже який день підряд біля будинку і на подвір’ї метушились якісь люди. Завозили цеглу, глину, дошки, акуратні березові й дубові поліна…
Юргенс постояв біля вікна кілька хвилин, знизав плечима і, підійшовши до телефону, набрав номер.
– Едуард?
– Так.
– Це я, Юргенс.
– Слухаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 35. Приємного читання.