Розділ «Частина перша»

Горбань, який, видно, звик до подібних сцен, голосно сказав:

– Тільки без сварок… тільки без скандалів.

– А тут ніхто і не скандалить! – відрізала Мотрона Силантіївна… – Розливай краще горілку.

– Горілка – найстрашніше зло, – почав горбань, беручи пляшку, – страшнішого немає нічого. Із знайомством! – проголосив він, звертаючись до гостей і піднімаючи чарку.

Мотрона Силантіївна вміло перехилила чарку, крякнула по-чоловічому, розсміялася:

– Отак краще! – і почала їсти.

Горбань говорив голосно.

З того, що він часто вживав вирази, подібні до: «це віднесемо у дебет», «сальдо сюди, з ним потім розберемось», «одержуйте по акредитиву», «підіб’ємо баланс», – можна було судити, що за професією він бухгалтер чи економіст.

– Ну як, розібрав, що пив? – спитав горбань Тряскіна після чергової чарки.

Той заперечливо похитав головою.

– А вона тебе розібрала? – зайшовся горбань булькаючим смішком.

– Розібрала, – скрушно відповів Тряскін.

Мотрона Силантіївна заколихалася і розкотисто зареготала. Від випитої горілки вона розчервонілася і стала наче ще товстішою. Взявши зі столу порожній графин, Тряскіна вийшла в сусідню кімнату. Звідти залунали звуки вальса. Це Мотрона Силантіївна завела патефон. З’явившись у дверях, вона вигукнула, ляснувши в долоні:

– Ану, гості, танцювати!

– Ходімо? – запросила Варвара Карпівна Микиту Родіоновича, підвівшись з стільця.

– Не танцюю.

– Зовсім?

– Зовсім.

– Шкода! Ну, нічого, – заспокоїла вона Ожогіна, – з часом я вас навчу. Пристойний мужчина обов’язково повинен танцювати.

– А вас, Варваро Карпівно, – в’їдливо сказав горбань, – вивчив танцювати обер-лейтенант Роде? Га?