Частина перша

Брянцев Г. Таємні стежки

– Юргенс навчає вас радіосправі, – додав Денис Макарович. – Може, подивитесь рацію і виручите нас з біди? Льоня довго сам копирсався, але налагодити передавач не зміг. Допомагав йому ще один хлопець – і теж марно.

– Спробуємо. Обов’язково спробуємо, – пообіцяв Микита Родіонович.

– Тільки про одне прошу, – попередив Денис Макарович: – При Пелагії Стратонівні про Леоніда ні слова. Вона не знає, що він тут. А дізнається, – захоче побачитись, хвилюватися почне… Взагалі, ви мене розумієте.

– Тряскін сина вашого знав? – поцікавився Андрій.

– Не міг він його знати. До війни Тряскін тут не жив. Адже я говорив якось про це Микиті Родіоновичу…

Друзі зібралися вже іти, як раптом двері відчинилися і в кімнату зайшов Тряскін. Він був напідпитку і не зовсім упевнено тримався на ногах.

– Ось де ви замаскувалися! – засміявся він, подаючи руку Ожогіну і водночас розглядаючи Грязнова. – А цього молодого чоловіка я не знаю…

– Це мій друг, – відрекомендував Андрія Микита Родіонович.

– Грязнов, – назвав себе Андрій.

– Дуже радий, дуже радий! – Тряскін поздоровкався з Грязновим і звернувся до Ізволіна: – Прошу всіх до мене… на обід… Твої гості – мої гості.

Ожогін і Грязнов, посилаючись на відсутність вільного часу, спробували відмовитись від запрошення, але Тряскін не захотів слухати ніяких пояснень. Він, мовляв, людина проста, сам не соромиться і всім так радить.

Друзі завагалися. Із скрутного становища їх вивів Ізволін. Він пообіцяв зайти до Тряскіна через кілька хвилин і привести з собою своїх гостей.

– Ну, дивись, Денисе Макаровичу! – Тряскін посварився пальцем. – Строку тобі десять хвилин. – І вийшов.

– З вовками жити – по-вовчому вити, – тихо промовив Ізволін. – Відносин псувати не слід. Ходімо посидимо.

Доводи Дениса Макаровича були слушними: відмовлятись від дружби з Тряскіним не варто було – мало що могло трапитись попереду!

У квартирі Тряскіна грав патефон. На великому столі, застеленому білою скатертю, стояли спиртні напої, закуска.

Крім самого Тряскіна, в кімнаті було ще четверо: його дружина Мотрона Силантіївна, дочка Варвара Карпівна, подруга дочки і, нарешті, на подив Ожогіна і Грязнова, – горбань, той самий горбань, який з’явився на квартиру друзів під виглядом комуніста. Друзі не подали виду, що пізнали його.

Мотрона Силантіївна запросила всіх до столу.

Варвара Карпівна, окинувши поглядом Ожогіна і Грязнова, заявила, що Микита Родіонович сидітиме поруч з нею, а Грязнов – з її подругою.

Мотрона Силантіївна розмістила своє величезне тіло на стільці і шумно зітхнула.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 29. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша
  • Частина друга

  • Частина третя

  • Епілог