– Все-таки здорово вийшло! – Він дістав портсигар, закурив і поклав його на стіл. – Не спохватись ви вчасно і не притягни цього Юргенса, – не викрутилися б у Гунке. Їй-богу! Він не любить Юргенса, а той – його. Вони на ножах. І Юргенс вас не відбив би. Ні-ні, вже повірте мені… – Горбань притиснув руку до грудей, закивав головою і перейшов на шепіт: – Вам я можу дещо сказати – я тепер розумію, хто ви, але тільки нікому про це ні слова. Варвара Карпівна просто боїться обер-лейтенанта Роде. Дуже боїться. А Роде – це сила. Роде тримає її при собі як перекладачку, крім того, залицяється до неї, ну, а їй це не зовсім, бачите, приємно, тому що Роде дуже страшний…
– Карпе! – пролунав раптом різкий голос Мотрони Силантіївни.
Сп’янілий Тряскін спав, поклавши голову на стіл.
Гості, не прощаючись, потяглися до дверей. Варвара Карпівна встигла сказати Ожогіну, що скоро будуть її іменини і що Ожогін повинен прийти обов’язково.
Попрощавшись у коридорі з Денисом Макаровичем, друзі вийшли на вулицю. Зразу стало легше, наче з серця звалилося щось важке і брудне.
Треба було вирішити, чи повідомляти про зустріч з горбанем Юргенса, чи ні. Ожогін і Грязнов прийшли до висновку, що гестапівського донощика слід добре провчити.
За годину до занять Ожогін подзвонив по телефону Юргенсу і доповів, що є необхідність бачити його особисто. Юргенс дозволив зайти.
– Знову надзвичайна подія? – зустрів він питанням Микиту Родіоновича.
– Продовження надзвичайної події… – відповів Ожогін.
– Друга серія? – вже не приховуючи іронії в голосі, спитав Юргенс.
– Щось подібне до цього.
– Слухаю. Викладайте.
– Комуніст, який з’явився в нашому будинку і був заарештований за вашим наказом як небезпечний злочинець, зараз на волі…
– Що-о?! – заревів Юргенс, і кров прилила до його обличчя. – Де ви могли бачити його?
Ожогін розповів, що зустріч з горбанем сталася зовсім випадково, у знайомого їм столяра міської управи Тряскіна. З’ясувалося, що горбань не комуніст, а співробітник якогось Гунке, за завданням якого і діяв.
– Ідіоти! – буркнув Юргенс.
Ожогін додав, що про свій зв’язок з гестапо горбань розказував у присутності Тряскіна, його дружини, дочки і подруги дочки. Ожогіна і Грязнова горбань тепер вважає своїми, і немає ніякої гарантії, що він не буде ляпати про них язиком де не слід. Ожогін і Грязнов не можуть бути певними в тому, що зможуть при таких обставинах зберегти в таємниці свої відносини з Юргенсом.
– Ясно! Досить! – перервав Юргенс Микиту Родіоновича.
– Ми вважаємо, що зробили правильно, вирішивши відразу доповісти про це вам… – знову почав Ожогін.
– І надалі робіть так само, – схвалив Юргенс. – До речі, чи не знаєте ви хоча б прізвища цього мерзотника?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 32. Приємного читання.