Розділ «Частина перша»

Кібіц завмер від люті і лише через кілька секунд, засовавшись на місці, крикнув.

– Вернись!

Ніхто не відгукнувся. Величезні спалахи освітили небо – на ворожий аеродром упали перші бомби.

– Який жах, який жах! – шепотів схвильований Кібіц.

– Заспокойтесь, пане Кібіц, – холоднокровно промовив Микита Родіонович і перейшов на місце шофера.

Машина рушила.

На шосе, при об’їзді, Ожогін увімкнув фари і їхав з світлом, поки об’їзд не залишився ззаду.

На цей раз Кібіц не сказав жодного слова, але Грязнов, який сидів ззаду, бачив, як він тремтів, наче в лихоманці. В кількох кілометрах від міста Кібіц наказав зупинитись і виліз з машини. Відійшовши на кілька кроків убік, він ліг на суху траву і затулив обличчя руками.

Під’їхали ще дві машини. Стало чути приглушену розмову по-німецькому. Хтось висловлював побоювання, що місто може впасти найближчими днями. Ніхто не заперечив. Той самий голос називав прізвища німецьких генералів – одних хвалив, інших лаяв. Часто згадував Гудеріана, який, на його думку, тільки й зміг би стримати натиск росіян. Потім голоси замовкли. Всі стежили за бомбардуванням. Нальоту зазнав тільки аеродром, куди позавчора прибуло з’єднання винищувальної авіації.

Місто було поза небезпекою, і залишати його не було ніяких підстав.

– Росіян хтось орієнтує по радіо, – почувся голос. – З повітря винищувачів не видно, там підземні ангари.

– Це цілком можливо, – погодився інший. – Місто відходити…

Вибухи припинилися, а через кілька хвилин почав затихати і рокіт літаків. Наступила тиша. Лише високе полум’я, що піднімалося з аеродрому – очевидно, горів бензосклад, – свідчило про бомбардування.

Переконавшись, що небезпека минула, гітлерівці почали сідати в машини.

Несподівано з боку вокзалу пролунали, з невеликими проміжками, три оглушливі вибухи.

– А це що таке? – спитав один із німців.

– Напевно, бомби уповільненої дії, – догадувався інший.

Однак, коли піднялося полум’я, стало ясно, що вибухи сталися не на вокзалі, а ближче до центральних вулиць.

Потім пролунав ще один вибух; він був удвоє сильніший від попередніх.

– Здається, бомби уповільненої дії тут ні при чому, – знову сказав хтось. – Чи не десант?