Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Чув, що ви розробляли свій метал десять років. Скільки вам це коштувало?

Ріарден поглянув на візитера: він не збагнув, до чого той веде, але Поттер запитав це не просто так; голос його став твердий.

– Півтора мільйони доларів, – відповів Ріарден.

– І скільки ви за нього хочете?

Ріарденові мимоволі аж мову перехопило.

– Ви про що?

– Про всі права на ріарден-метал.

– Думаю, вам пора забиратися геть, – процідив Ріарден.

– Ви обрали хибну позицію. Ви ж бізнесмен. Я пропоную, а ви кажіть свою суму.

– Права на ріарден-метал не продаються.

– Мене уповноважено запропонувати вам кругленьку суму. В урядових масштабах.

Ріарден немов заціпенів, лише на вилицях у нього гуляли жовна; проте погляд залишався безсторонній, хіба що ледь-ледь зацікавлений.

– Містере Ріарден, ви бізнесмен, і не маєте права відмовлятися від такої пропозиції. Ви дуже ризикуєте, адже доведеться виступити проти негативу громадської думки. І ви можете до останнього пенні втратити всі вкладені у свій метал кошти. А ми могли б убезпечити вас від ризику і відповідальності; ви добряче нагріли б на цьому руки, до того ж негайно і в значно соліднішому розмірі, ніж вам вдалося б заробити від продажу протягом найближчих двадцяти років.

– Якщо не помиляюся, Державний науковий інститут – заклад не комерційний, – мовив Ріарден. – Чого ж ви тоді так злякалися?

– Ви вдаєтеся до зайвих і нехороших слів, містере Ріарден. Натомість я намагаюся розмовляти по-дружньому. Це вкрай серйозне питання.

– Починаю це розуміти.

– Пропонуємо вам незаповнений чек… На необмежену суму. Чого вам іще бажати? Кажіть свою ціну.

– Про продаж прав на ріарден-метал не може бути й мови. Як маєте ще щось, кажіть, і – на все добре.

Візитер недовірливо глянув на Ріардена і запитав:

– Чого ви хочете?