Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Першопроходець, – відповів блудяга. – Найвеличніший з усіх на світі. Він відкрив джерело вічної молодості.

– Мені ще одну. Чорної, – замовив старий, підсовуючи філіжанку до господаря.

– Джон Ґолт шукав його багато років. Він перепливав океани, перетинав пустелі, опускався в закинуті копальні, що простиралися на багато кілометрів під землею. Але знайшов його на вершині гори. Піднімався туди десять років. В нього не залишилося жодної неушкодженої кістки, жодного не пораненого міліметра шкіри; він забув свій дім, своє ім’я, своє кохання. Але він так і не повернувся.

– Чому, цікаво? – запитала Даґні.

– З’ясувалося, що джерело неможливо спустити вниз.

Перед Ріарденом сидів невиразний чоловік, який поводився так безбарвно, що годі було запам’ятати його лице чи бодай щось особливе. Єдине, що його вирізняло, – це ніс картоплиною, трохи більший за решту рис обличчя; на вигляд він здавався лагідним, хоча в його поведінці був немов якийсь нечіткий парадоксальний натяк – загроза, яку приховують, але так, щоб її все-одно було помітно. Ріарден не міг збагнути мети візиту. Відвідувач, такий собі доктор Поттер, обіймав якусь незбагненну посаду в Державному науковому інституті.

– Чого вам від мене треба? – втретє перепитав Ріарден.

– Містере Ріарден, я прошу вас, зважайте на соціальні чинники, – стиха мовив Поттер. – Благаю, не забувайте, в який час ми живемо. Наша економіка не готова до цього.

– До чого саме?

– Наша економіка зараз у стані дуже хисткої рівноваги. Ми всі мусимо об’єднати зусилля, щоб урятувати її від краху.

– Добре. То що конкретно я можу для вас зробити?

– Мене попросили донести до вас ці міркування. Містере Ріарден, я представляю Державний науковий інститут.

– Я вже це чув. Але задля чого ви зустрілися зі мною?

– У Державному науковому інституті не надто схвалюють ріарден-метал.

– Знаю.

– Але хіба це не означає, що ви маєте з цим рахуватися?

– Ні.

За вікнами кабінету вже сутеніло. Дні стали короткими. Ріарден зауважив нерівну тінь від носа на щоці відвідувача і каламутні очка, що пильно за ним спостерігали; погляд нечіткий і водночас цілеспрямований.

– Містере Ріарден, в Державному науковому інституті – найрозумніші люди країни.

– Мені про це казали.