Розділ VI Некомерційне

– Ліліан, ніхто не здатен бути популярнішим за тебе, – скупо всміхнувся він, – і тебе неможливо не помітити.

– Мене? Я цілком змирилася з роллю покірної тіні свого великого чоловіка і готова визнати, що дружина має бути задоволена відображеною славою. Згодні, міс Таґґарт?

– Ні. Я не згодна.

– Міс Таґґарт, це комплімент чи докір? Даруйте, що я визнаю свою безпорадність. Кого мені вам представити? Боюсь, тут немає нікого, крім письменників та художників. А вони вас навряд чи зацікавлять.

– Я би хотіла привітатися з Генком.

– Звісно. Джеймсе, пам’ятаєш, ти казав, що хочеш поспілкуватися з Бальфом Юбанком?.. О, так, він тут… Я розповім, як ти хвалив його новий роман на вечері у місіс Вітком!

Ідучи просторою кімнатою, Даґні дивувалася, чому вона сказала, що хоче знайти Генка, адже помітила його відразу, як увійшла.

Ріарден дивився на неї з протилежного кінця довгої зали.

– Привіт, Генку.

– Доброго вечора.

Уклонився ґречно і стримано. Його рухи відповідали вишуканій бездоганності фраку. Ріарден не всміхнувся.

– Дякую за запрошення, – весело сказала вона.

– Не можу стверджувати, що напевно знав про твій візит.

– У такому разі, рада, що місіс Ріарден про мене згадала. Мені захотілося зробити сьогодні виняток.

– Виняток?

– Я рідко ходжу на вечірки.

– Я радий, що ця нагода послугувала тобі винятком, – він не додав «міс Таґґарт», але здавалося, ніби додав.

Його офіційна манера була така несподівана, що Даґні не могла швидко до неї призвичаїтися.

– Я хотіла відсвяткувати, – сказала вона.

– Річницю мого весілля?