Розділ VI Некомерційне

– А чи схвалюєте ви цей законопроект стосовно промисловості? Бо я навіть не знаю, як до цього ставитися.

– Звісно ж, схвалюю. Наша культура занурилася в болото матеріалізму. В гонитві за матеріальними благами і технологічними витребеньками люди втратили духовні орієнтири, занадто узалежнилися від комфорту. Але якщо ми знову навчимо їх долати скруту, вони повернуться до шляхетнішого життя. Тому ми повинні покласти край індивідуальній жадобі.

– Я ніколи не сприймала цієї проблеми під таким кутом, – знічено промовила жінка.

– Ральфе, а як ви збираєтеся притягти законопроект «Про урівнювання можливостей» до літератури? – всміхнувся Морт Лідді. – Це щось новеньке.

– Мене звати Бальф, – обурено буркнув Юбанк. – До того ж, ідея справді нова, бо належить мені.

– Добре, добре, я не хочу сваритися. Просто запитав, – Морт Лідді знову всміхнувся. Нервовий усміх майже не сходив із обличчя цього композитора, який створював старомодну музику для кіно і авангардові симфонії для поодиноких шанувальників.

– Усе максимально просто, – пояснював Бальф Юбанк. – Потрібен закон, що обмежуватиме продажі будь-якої книжки до десяти тисяч примірників. Це відкриє літературний ринок для нових талантів, свіжих ідей та некомерційної літератури. Якщо заборонити людям розкуповувати мільйонні наклади всілякого мотлоху, вони хоч-не-хоч купуватимуть якісніші книжки.

– Щось у цьому є, – промовив Морт Лідді. – Але чи не позначиться це на письменницьких банківських рахунках?

– Тим краще. Дозволяти писати слід лише тим, хто не має корисливих мотивів.

– Але ж, містере Юбанк, – знову не втрималася дівчина в білій сукні, – а що як книжку захочуть придбати більш як десять тисяч людей?

– Десяти тисяч читачів достатньо для будь-якої книжки.

– Я зовсім не про це. Я про те… А що, як вони захочуть?

– Це інша тема.

– Але якщо твір має цікавий сюжет…

– Сюжет – це примітивна вульгарність у літературі, – презирливо кинув Бальф Юбанк.

Доктор Прітчетт, йдучи через кімнату до бару, зупинився, щоб докинути:

– Саме так. Так само як логіка – примітивна вульгарність у філософії.

– Так само, як мелодія – це примітивна вульгарність у музиці, – вставив Морт Лідді.

– Про що сперечаєтеся? – зблиснула діамантами Ліліан Ріарден.

– Ліліан, янголе мій, – промуркотів Бальф Юбанк, – чи я казав, що присвячую тобі новий роман?