Для літератури мало кришталевої чистоти, література — це перл у кришталях і чистота в найчистішому.
Який жах (а може, й не так уже страшно), що я знаю особисто людей, що створили перли нашої літератури.
Я їх бачив, з ними говорив, за одним з ними столом сидів, пив, їв, розмовляв, сміявся, жартував…
А потім читав.
19 грудня, 49. А ви колинебудь бачили прикажчика в літературі? Такий собі:
— Чево ізволіте? Ямб? На скільки порцій?! І такі єсть! Ну, бог з ними.
19 грудня, 49. Розписався…
Ну, добре — Вишня вже єсть. Так сталося…
Життя міняється, люди інші, змінилися… «Ми вже не та~ кі, як були…» і т. д. Все це так. Все це вірно. А література? Я ж розумію, що ми пишемо не те і не так, як колись…
А чи шукав хтось із нас нові слова (так, так — слова!)? Нові літературні ситуації, нові прийоми, нові навіть зап'яті?..
Ви розумієте, про що я хочу сказати!
Я вже старий, працюю в літературі тридцять літ! — але я прагну, хочу, до болю хочу! — сказати якесь таке слово і в якійсь такій новій ситуації, щоб і ми, письменники, не пасли задніх у нашому житті…
От! Перетворення природи… Не буде пустель, пісків, чорних бур! Ліси… Дерева… Ставки…
А в літературі? Хіба в літературі нема пустель, нема байраків, чорних бур, суховію?
А чому ж ми не беремося (рішуче!) за насадження нових дубів у літуратурі?
Не думайте, що я не бачу різниці між лісом і літературою! Бачу!
Але для того, щоб щось нове посадити чи посіяти, треба бур'яни виполоти… Полоти треба! А ми хіба за це взялися?
От сидить у літературі якийсь будяк N, приміром.
Він розрісся, вкоренився, такий собі аж ніби хороший, — а посправжньому: росте, висмоктує з літератури соки, а для літератури ніякої з нього користі.
Та хіба таких мало?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…» ЩОДЕННИКОВІ ЗАПИСИ“ на сторінці 12. Приємного читання.