Розділ «З неопублікованого 1934–1943»

І то добре.

Жалюгідна доповідь Кулика про укр [95] літературу. Як і завжди: перестав предмет обговорення — можна те саме сказати про свинарство, про хлібоздачі і про все, що хочете. Шаблон, аж дохлятиною воняє.

Значно кращі промови (доповіді) виголосили представники всіх інших літератур. Особливо — кавказці! Молодці! [96]

Більшого чекав від Радека про міжнар [97] літературу. Бліда доповідь. Чи навмисно він її «зблід», щоб хоч трохи проти неї виграла наша — рідна.

Блискуча доповідь Бухаріна про поезію. Особливо в теоретичній частині. Що ж до кваліфікації його поетів — то він був, на мій погляд, дуже «великодушний».

А який скандал знявся! Проти шерсті погладив Бухарін Бєдного, Безименського і т. д. Кричать, бідні: «Ми хороші, ми — генії! Ми — революціонери!..»

Ой горенько! Та революціонери, може, ви й хороші (хоч і це під сумнівом), та поети ви «гавьонні»! А річ же йде не про революцію, а про поезію!

Горький підрахував, що має бути 5 геніїв і 45 талантів серед письменників (Sic!).

Не сказав тільки, хто ж буде це звання роздавати: з постанови фракції, чи як?

І чи припаде один геній на нац [98] республіку? Чи, може, на три республіки одного видадуть?

Ну, ладно!

А може ж, хоч після з'їзду література буде! Дай боже!

Тільки що ж може написати літературного Кулик, Микитенко? Красти ж нема в кого, бо Хвильового нема. Куліш і т. ін. в «нетях». Туго доведеться бідолашним «талантам». (Що М. з К. схватять із 45 талантів по одному для себе в порядку «разверстки», в цьому я більше ніж певен).

Ну, щасти їм, доле, дати твори!

А ми тут сидітимемо як «бесследно исчезнувшие».

1.ІХ.34. Післав Гірняк першу телеграму Ліпі Добровольській (дружині) в Харків. Чекає відповіді.

А. Ф. Морозов уже не на III промислі, а призначено його аж на Воркуту за н [99] ка шахти.

Їде на Воркуту й Олексій Миколайович Іванов (бувш [100] н[101] КВЖД). Їде він н [102] ком Воркутської залізниці, що має 67 кілом. довжини вузької колії, 2 паровики і 4 вагони.

Ой доле, як ти насміхаєшся з людей!

А проте, Воркутська залізничка, хоч яка там вона, але ж це перша залізниця в Заполяр'ї, збудована в смузі вічної мерзлоти, в тундрі, в страшній тундрі!