Перше десятиліття двадцятого століття…
Спогади… Он воно як!
А колись, — я вам говорю це цілком серйозно, — і ми були молоді!
І було це саме тоді, як минало перше десятиліття двадцятого століття.
Я придивляюсь пильніше тепер до нашої радянської молоді та й іноді думаю собі:
— Що наша молодь робить, як їй їсти хочеться?
— Як що? — говорять мені.— Візьме та й попоїсть! І все!
— А ми, як були молоді, що робили, як нам їсти хотілося? — сам себе запитую.
І відповідаю:
— Ішли до театру!
— Голодні?
— Голодні!
— Ну, це вже ви, пробачте… — говорять мені. А я їм на це кажу:
— Повірте мені, що у нас, у мене і в моїх тодішніх товаришів, частенько траплялося так, що нам увечері не було чого їсти. І от коли нам потрапляло до рук двадцять копійок, одразу дилема: чи ковбаси купити, чи квиток у театр Садовського? Перевагу завжди мав театр. У театрі завжди голод ущухав, так зате після театру, ідучи Хрещатиком, дивився на лихачі під сіткою і думав: «Із'їв би?» — «Із'їв!» — «З сіткою?» — «Так би з сіткою й ковтнув!»
Що ж ми робили, прийшовши голодні додому? Нас п'ятеро двадцятилітніх жило в одній великій кімнаті, і ми, прийшовши додому з театру, декламували вірші, грали сцени, а то й цілі п'єси ті, що того вечора бачили в театрі. Коли ми приходили з цирку, ми до ранку боролися (у цирку, значить, був чемпіон французької боротьби). Так і жили. А головне, вижили!
Боролися ми не дуже класно, а репертуар театрів Садовського і Саксаганського ми знали, мабуть, чи не напам'ять увесь! І чоловічі й жіночі ролі! Ми бували і в російському театрі, але не так часто, бо там квитки були дорожчі. Ми навіть квіти артистам носили: Заньковецькій, ЗатиркевичКарпинській, Борисоглєбській, Діброві, ЛитвиненкоВольгемут, Юреневій, Пасхаловій, Яновій, Полевицькій, Токаревій…
Прибіжиш до куліс, ткнеш букета і тікать.
Де ми квіти брали?
Ви хочете точну адресу? Будь ласка: у квітникарстві Мейєра! Як? Своїм онукам я тепер не рекомендую так діставати квіти!
Але все це було від чистого юнацького серця!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 59. Приємного читання.
TextBook