Та він було як стане, як тріпоне чубом (тоді було чим тріпонути!) та на сотника Хому як гляне, — так ув очах огонь, полум'я, блискавка; повні очі; і) шіву й презирства:
…(До. Хоми), Нехай; тебе, бог побїє, хр-р-ристопродаівець!!
А тоді до Гали… Ј вже. ачі повні< невимовного кохання} пекучого страждання;, варячого, благання:
…(До Гам). Галю! Серце моє! Промов мені хоч: одне слово! Ти не знала за кого? Скажи — не знала?
Так серед глядачів тільки. — шшш<шшІ:
А як в «Ой не ходи, Грицю…»!
Грицько (схопившись). Не мажу!. Марусе! Що; ти наробила?. Я і любив тебе…. ми. б. щаслив» були, а тепер а— смерть! (Падає й умирає)…
Умер L шчинирк! І не дихає!(Тоді ніжноніжш» починає в оркестрі перша скрипка. Марусин голос; у невимовній тузі тихо починає, колисаючи Гриця:
У неділю рано матуся тужила:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
«Ой мамо, мамо, жаль ваги не має,
Та нехай же Гриць той нас двох не кохає…»
Серед глядачів така тиша, така тиша… І раптом шморгання носами і прикладання хусточок до очей. Глядач плаче…
— Ага! За живе вхопило! — хочеться підскочити й кинути в розчулену залу.
Яке щастя радісні муки творчості!
Ну, вже ж ота Ганна Петрівна Затиркевич-Карпинська! І навіщо б ото я так:
— І чого ти, хлопче, їх на один копил шиєш?! І Назара, й Гриця?
Ну, як з ушата на тебе холодною водою! А як заграв Хлопова в «Ревізорі», Ганна Петрівна похвалила:
— З тебе, бачу, хлопче, таки люди будуть! Працюй! Велика українська артистка Г. П. Затиркевич-Карпинська вгадала: «з хлопця люди вийшли».
2З 1922 року починається многотрудна, многоплідна й безперервна аж до цього часу робота в Українськім державнім драматичнім театрі ім. М. К. Заньковецької.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 54. Приємного читання.