Розділ «Літературно мистецькі усмішки»

«Непогода», трагедію «Розбійники», повість «Брати Твердиславичі», поему «Росія під татарським ярмом», сатиру «Дещо про Ніжин, або Дурням закон неписаний». Останнього року життя в Ніжині він написав поему «Ганс Кюхельгартен».

Гоголь, учившись у Ніжині, дуже цікавився народною творчістю, часто бував на околицях міста на народних святах, гулянках, там записував народні обряди, пісні, приказки, звичаї,— ці записи склали «Книгу всякої всячини», з якої він потім брав матеріали для своїх творів: «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Миргород», «Мертві душі» — і драматичних творів: «Ревізор», «Одруження» і т. д.

Життя в дитинстві в мальовничому українському селі, вивчення юнакомучнем народного життя, спостережливість, природний талант — це все спричинилося до того, що Гоголь дав незрівнянні своєю чарівною красою й правдивістю картини української природи, людських характерів, правдивої історії народу…

Хто не знає незрівнянних, чарівних гоголівських описів Дніпра, української ночі, українського степу і т. д. і т. ін.?

За це так шанує і так любить народ свого великого народного письменника Миколу Васильовича Гоголя!

М. В. Гоголь — письменникгуморист.

Дуже багато смішних речей написав він, але він сміявся не для того, щоб тільки сміятися.

Сміхом своїм письменник боровся із тим злом, із тією несправедливістю, що панувала на світі в його часи.

Він сказав:

«Насмішки боїться. навіть той, що вже нічого не боїться на світі».

П'ЯВКИ В КРЕПЖОРЖЕТАХ

(На виставі комедії «Не називаючи прізвищ» В. Минка)

Хоч комедія В. П. Минка і зветься «Не називаючи прізвищ», та дозвольте вже нам називати прізвища, бо прізвища ті ми і любимо, і поважаємо.

«П'явки в крепжоржетах…»

Що ж воно за такі за п'явки, що з болота у крепжоржети позалазили?

Справді, вони таки п'явки і таки в крепжоржетах, але вони з болота не повилазили: вони водночас і в крепжоржетах, і в болоті. У міщанському болоті.

У селі Захлюпанці, недалечко від Дніпра, від тої місцевості, де радянський народ тепер величні будови будує, жила та була собі чудесна людина, муляр Карпо Сидорович Бучма.

У Карпа Сидоровича Бучми є син Карпо Карпович Мілютенко і дочка ївга Карпівна Бжеська.

Карпо Карпович, колишній комісар Червоної Армії, демобілізувавшись, одружився із славгородською вертихвісткою Домахою.

Народилися в них діти: Поема Кропивницька і Ванько Досенко.