Твори Гоголя в бібліотеці були.
І здійснилася моя мрія.
Я прочитав «Сорочинський ярмарок».
Це була, мабуть, чи не найперша книжка, що я її самостійно прочитав.
Розуміється, я взяв збірку «Вечори на хуторі біля Диканьки», і як же я зрадів, коли одразу після передмови пасічника Рудого Панька першим я побачив «Сорочинський ярмарок».
Трохи не так, як я собі уявляв, хоч там усе було те, що й на нашому ярмарку.
Тільки що в нас на ярмарку не було «червоної свитки».
А Солопіїв Черевиків, і Цибуль, і Хіврь, і Парась, і Грицьків — повнісінький ярмарок.
І такі були, що й Солопію із Цибулею перепили б, і Хіврю б перелаяли…
Прочитано було й перечитано і «Вечір під Івана Купала», і «Майську ніч», і «Страшну помсту» і т. ін., і т. ін.
Із захопленням і з трепетом перечитано.
А вечорами ми, діти, бавилися в «червоної свитки», лякали всіх, бігали, хрюкали, аж поки було мати віником не намахає.
Коли ми, старші, попідростали, бабуся наша вже меншеньким казки розказувала, як свого часу й нам: про відьом, про лісовиків, про водяників, про домових.
Одного такого вечора я взяв книжку:
— Давайте, бабусю, я вам почитаю!
— Почитай!
Я почав читати «Зачароване місце».
Бабуся в страшних місцях хрестилася й проказувала:
— Свят, свят, свят!
— Бабусю, чого ви хреститесь? Такого не було! Це письменник вигадав!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературно мистецькі усмішки“ на сторінці 27. Приємного читання.
TextBook