А воно «так» і не зійшло. То там витягнулося, то там… Не кукурудзяне поле, а чорноряба корова: гетьчисто чорні плями.
І почалося:
— Підсівай! Підсаджуй!
— Я ж казав, що в торфогнойових горщечках для підсадки слід було посадити кукурудзу!
— Казав, та не зав'язав! Бригадир руками розмахував:
— Не простежили з осені, які качани на насіння залишили!
— А хто повинен був простежити?
— А хіба я?
— А хіба я?
— А чому саме я?
— А чому саме я? Хіба мені найбільше треба? І пішло, і пішло, і пішло…
Якби з тієї балаканини сходила кукурудза — ой, яка б вона була висока та качаниста! Заметушилися:
— Паняй, позич насіння у «Зорі»!
— Питав, у «Зорі» нема!
— Паняй у «Перемогу»!
— їздив, уже нема!
Доки шукали насіння, минув час, підсадили пізно… Ну, а наслідки?
Що ж, чухали потилиці! До того чухали, що рівчаки на потилицях попрочухували. І все один до одного:
— Я ж казав!
— Я так і знав!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 80. Приємного читання.
TextBook