Київ колись теж мав чимало цих чудесних пташок.
Війна знищила голубів, але тепер кияни дбають про те, щоб їх розплодити в своєму місті. Та не тільки кияни!
А от декому голуби не до вподоби!
Їм рідніші кури, але не звичайні кури, а ті кури, що вигодовуються державним зерном.
На державному млині є, розуміється, комсомольці, є, очевидно, й стінна газета. От узяли б і намалювали демонстрацію робітників за мир. Усі йдуть з голубами в руках, а головбух їхній — з куркою! Та ще й з смаженою!
Хай би помилувався!
Ми — за голубів! Ми — і за курей!
Ми — за охорону і за розквіт чудесної нашої природи!
«ТА БУЛИ В КУМА БДЖОЛИ…»
Прийшов одного разу пасічник до голови колгоспу та й каже:
— Товаришу голово! Якось воно мені вроді ніяково біля одного вулика пасічникувати! Один тільки вулик у нас після зими й залишився!
— А таки залишився, кажеш? — сердито перепитав голова.
— Та один тільки й зостався! — сумно підтвердив пасічник.
— Із отих кусючих? — буркнув голова.
— Та де там їм уже кусатися? Ледве гудуть! — махнув рукою пасічник. — Може б, чи купити де бджілок?! Для них же в нас розкіш яка: навкруги ліс, лук тих, скільки око гляне, та й гречки ж цього року посіяли сорок п'ять гектарів! На самій тільки гречці дев'яносто вуликів можна випасти! А в нас один вулик! Сусіди сміються! Ви б таки приїхали та подивилися: я й місце добре для пасіки приготував вуликів на півтораста: і ліс, і луки, і до гречки недалечко!
— Добре, приїду! — кивнув голова.
* * *
Хоч і не дуже хотілося, а таки приїхав голова на пасіку.
— Показуй, де вони, оті твої бджоли? — запитав він у пасічника.
Під молодою черешнею сумував один-однісінький даданівський вулик.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 84. Приємного читання.
TextBook