Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956»

— А я знаю?! Зеленіло ніби добре!

Восени доярка говорила корові Троянді:

— І цю зиму, Трояндочко, щодо кукурудзи тугувато! Ну, може, на той рік! Не сумуй, голубочко! Мені теж не легше…

Свинарка Катя схлипувала в кулак:

— Продали, Волго, твоїх поросяток! Що поробиш — кормів обмаль!

І тільки дідбугаєзнавець не дуже сумував.

— Переймись, дияволе! — гримав він на бугая. — Поживу ще я біля тебе! Не задавиш, бо й цю зиму на житній січці…

А один секретар райкому говорив дружині:

— Чорна ти якась! Ти ж блондинка ніби в мене?!

Дружина махнула рукою:

— А вже яка є, така й є. Он уже й Вася в школу пішов.

— Хіба? — здивувався секретар.

ЗАГИБЕЛЬ КАР'ЄРИ

От уже я вам не скажу, де саме трапилася ця страшна подія: чи на Кіровоградщині, чи на Вінниччині…

Дехто доводить, що це було на Київщині, дехто — що на Черкащині, а один газетний кореспондент упевнено заявив:

— Та що ви говорите? Я добре знаю, що це було на Херсонщині, я ще сам хотів писати про це…

Та це не так уже й важливо, де саме це трапилось, — погано те, що така незвичайна подія могла трапитися. Яка пригода?

Довгоносик поїв чотири чи п'ять кар'єр.

Не к а р' є р і в (кар'єр) — відкритих розробок корисних копалин, а к а р' є р (кар'єра) — успішного поступу вперед у галузі, в даному разі, службової діяльності.

І така лиха личина ті кар'єри понищила, що навіть ріжок та ніжок від них не залишилось, а зосталися від двох тільки чепчики, від одної — голубий бант, від якоїсь — пудрениця та губна помада…