Колгосп був на Полтавщині, а теща на Целебесі! А острів Целебес знаєте де?
В Індонезії! Як проїдете острів Яву, потім острів Борнео, візьмете трохи «цабе», там уже недалечко й до Целебесу. Це, як уже потрапити в Індонезію, а ще ж і до Індонезії не близький світ. Як через Одесу їхати, так Чорним морем через Дарданелли, потім уже всілякими протоками — Бебельмандебською, Суецьким каналом, потім Індійським океаном аж у самісіньку Індонезію.
І от закортіло головисі до тещі на Целебес. І тільки «Побєдою»!
Що поробиш?! Закортіло головисі — хоч лусни, а закортить і голові.
У районі — одговорювали: мовляв, далеко і небезпечно, та й бензину на таку путь не запасешся, — не взяло:
— Поїдемо — й край!
Лякали тайфуном, пасатами, мусонами, крокодилами, удавами, — ні, поїдемо!
Взявся одговорити районний ентомолог.
— Там, — почав ентомолог умовляти, — кобри! Очкові гадюки! Гримучі змії!
Головиха розбила ентомолога вщент.
— Мама писали, — пояснила головиха, — що справді, попервах, як вони тільки оселилися, було там чимало різного гадюччя, — і кобри були, і гримучі та очкові гадюки були, — а як мама пройшлися по джунглях, — гадюччя десь ізникло! Тепер, — пишуть мама, — і подивитись нема! Мама держить півдесятка кенгурих. Кенгурих мама доять, а молоко продають, додавши води, за козяче. Мама, ще як жили під Києвом, на цьому руку набили: вони тоді з козячого молока таке добре коров'яче «парне» молоко робили, що й досі деякі дамочки київські згадують!
— Поїдемо! Не умовляйте! — наполягав голова. І поїхали!
Ми не будемо детально описувати подорож, була вона дуже трудна; «Побєду» довелося везти і на пароплавах, і на пірогах[2], а вже як доїздили до тещі, пішли тропічні дощі, шлях розвезло, довелося запрягти в «Побєду» під руку жирафа, а в борозну носорога, — і так дотяглися до тещі.
А проте не шкодували, що приїхали «Побєдою», — хай знає, мовляв, теща, що її зять не волами їздить…
Що в тещі найбільше подобалося зятеві,— так це первак з бананів… Ароматний і беручкий. Голова після нього свіжа, мов і краплини в роті не було. І закуска була підходяща: солоні ананаси і шатковані трепанги з пальмовою олією…
Погостювали добре, та скінчилася гостина трауром. Шофер перебрав бананового первака, і голова — теж після доброго сніданку! — сам повіз прокатати тещу на «Побєді». Їхали над целебеським морем, на крутому повороті відчинилися в машині дверці, і теща вилетіла з машини прямо в море. Поблизу пливла акула, і тещі не стало.
Поплакали, погорювали і повернулися додому на Полтавщину, а в колгоспі вже новий голова, бо наш знайомий сильно задержався в тещі…
Народ у нас, як ви знаєте, дуже лагідний і милостивий: узяв усі видатки по подорожі на Целебес на артільні кошти, а голові ще й вихідні гроші заплатив.
Добре, що так! А то довелося б голові довгенько відробляти тещину гостину…
От до чого тещі іноді доводять.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 130. Приємного читання.
TextBook