13 червня 1956 року зайшло з російських лісів на територію Недригайлівського району Сумської області три лосі. Першим їх побачив голова колгоспу ім. Петровського Зіненко Іван Семенович, що проїздив на мотоциклі.
— Звірі! Аряря! — скомандував Зіненко.
Четверо колгоспників він посадив верхи на коней, восьмеро ще до них приєдналося, — і почалося:
— Галалала! Аряряря! Лови! Бий!
Усі три лосі були загнані й задушені. Ну, поштрафували браконьєрів, та хіба в цім справа?!
Під охороною закону лосі в РРФСР дуже за останні часи розплодилися і почали вже переходити на територію УРСР.
Так замість того, щоб привітати таких рідкісних і дорогих гостей, сумчани — за кілки та «аряряря!».
І хто? Голова колгоспу, що повинен бути прикладом для інших і в справі охорони природи!
Дуже вже розперезалися браконьєри, винищувачі природи. Вони вже до того знахабніли, що не бояться ні законів, ні громадського суду.
«Побалакай, попе, з медом! — думають собі.— А ми будемо своєї!»
Такіто діла, Вельзевуле Люциперовичу! Скандальні, як бачите, діла! Я вас дуже прошу, налякайте ви наших браконьєрів та винищувачів природи! Мобілізуйте всю нечисту силу: водяників, лісовиків, відьом, русалок; браконьєри — боягузи, нечистої сили вони злякаються.
АЛЕ НЕ В ТЕЩІ СПРАВА…
У голови колгоспу імені 30річчя Жовтня товариша Свистуна теща живе в місті Горькому.
Від Сокальського району Львівської області, де під голубим під карпатським небом живе собі та поживає колгосп імені 30річчя Жовтня, до міста Горького, що розташувався на берегах многоводної матушки Волги та повноводної красуні Оки, всього тільки якихось там дві тисячі кілометрів з гаком. Це — як туди тільки! А як і туди і сюди, — то кілометрів тих набіжить уже чотири тисячі з гаком.
Так ота сама головина Свистунова теща, що проживає у місті Горькому, взяла та й учинила одного разу пироги.
Трапилася ця кулінарна подія у грудні 1955 року.
Учинила, значить, теща пироги, вони зійшли та так запахли, що аж у Сокальському районі аромат од них пішов.
Дружина голови колгоспу товариша Свистуна потягла носом і аж руками об поли вдарила:
— Ой! Мамині пироги пахнуть! їй же богу, мамині! Принюхайся, чоловіче! — звернулася вона до свого законного мужа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956“ на сторінці 128. Приємного читання.
TextBook