— Ну, що — знайшов? Шшш! — кепкуючи, шарудить очерет.
Ви повертаєтесь на берег і знову шукаєте «прим'яту» осоку. Шукаєте, шукаєте і зовсім несвідомо мимрите:
В нашем саде, В самом заде — Травушка помитая, — Не работа меня сушит, А любовь проклятая.
Ви ловите себе на цих несвідомих співах і лаєтесь:
— А справдітаки — не робота тебе сушить, а любов… тільки не «проклятая», а таки справжня любов до природи, — до сзічадаозера, до тихих плесів, до посвисту качиних крил…
— Ні, таки оце та стежка, оце «прим'ята» осока!
Ви бредете знову до очерету. Ось і вода…. Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння, видираєтесь на купину, і потім, з купини на купину перестрибуючи, наближаєтеся до очерету…
— Ні, таки, — ось щось таке, ніби «ворота»! Човпасте багнищем у ворота! Ось і човен! Над очеретом стрілою метнулося чиря.
Крякуха ваша в кошику, почувши шум чирячих крил, зразу:
— Ках! Ках! Ках! А ви їй:
— Тась! Тась! Тась! Не кричи, голубочко, зараз виїдемо на озеро, плаватимеш на плесі, тоді вже й кричатимеш!..
Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро…
Човен — непокірний… Він обов'язково хоче носом уїхати в дідів Кирилів ятір…
Ви його вирулюєте на середину протоки, ніс ятера не зачепив, а зачепили ви його, того ятера, веслом, ятір падає на вас якраз своїм гузирем, голова ваша проскакує в гузир, і ви вже ніби карась…
Та проте кінець кінцем ви вирулюєте на озеро, правуєте до плеса, прив'язуєте крякуху до грузила, — простісінького собі каменя.
— Бульк! — камінь у воду, і крякуха ваша, купаючись, плаває по плесі…
Швидесенько запливаєте в кугу, — густийгустий кущ куги посеред озера! — пригинаєте кугу над кущем і сидите, немов ви в зеленому курені…
Заряджена централка лежить у вас на колінах, ви весь увага, весь напруження…
Сіріє… Над озером туманиться…
Ось пискнула очеретянка. Сіренька маленька пташечка вже прокинулася, вона із спритністю неймовірного акробата перестрибує з очеретинки на кугу, охоплює своїми лапками такісіньку стеблину і гойдається…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 94. Приємного читання.