Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

— Тась! Тась! Тась! Куди це ти?

А вона тріпонула крильцями і попливла… в очерет: одв'язалась!

— Тась! Тась! Тась!

Та де там?! Десь уже далеченько в очереті обзивається:

— Ках! Ках! Ках!

Може, то вона обзивається на заше «тась! тась! тась!», а може, зустрілася з крижнем, знайомиться!

Прощай, крякухо! Перший раз не поталанило!

А Іван Кирилович (чия крякуха) дуже пильно просив та наказував:

— Дивіться ж, щоб не одв'язалась! Вони, крякухи, такі: носиком розпетльовують вузол на кінці, і бувай тобі здорова!

Ой, що ж робити?! Що ж тому Іванові Кириловичу казати?!

Та не завжди крякуха розв'язується… То в новакакрякушника так іноді буває…

А як нормально: крякуха плаває, хлюпощеться, покахкує…

І от вам призивне:

— Ках! Ках! Ках! Ках! Ках! Ках!

То обережна лиска випливла з очерету. Вона озирається на всі боки, схиляє голову на лівий бік і правим оком дивиться на небо, на сонце. Вона ж чула, а може, й бачила, що в озеро в'їхав човен, а тепер нікого немає, тільки на плесі качечка свобідна плаває і, нікого не боячись, купається… Обережненько, тихесенько колупаючись у рясці, лиска пливе до крякухи…

Ах! Яка ж ти, лисочко, довірлива.

На крякушин крикзаклик порізному реагують пролітні зграйки качині й поодинокі дикі вутята.

Ось летить зграя чирят. їх дванадцятеро.

Почувши крякуху, вони раптом повертають до озера, облітають озеро один раз, потім зникають за очеретами, знову з'являються над озером уже трохи нижче. Ой, які обережні! Пильно роздивляються, чи нема чогось на озері небезпечного…

Ви сидите в човні, вкритім кугою, і анішелесть! Тоді вони падають на озеро, ніби їх хтось із підситка висипав.