Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Ото, значить, і править крякуха за принаду для диких качок. Хочете знати «техніку», тобто, як крякуху пускати на озеро чи на річку, щоб вона вам качок підманювала? Дуже просто.

На одну лапку в крякухи нашивається панчішка така шкіряна, а до тої панчішки кільце невеличке прикріплене.

На довгому шнуркові, що прив'язується до кільця на крякушиній лапці, прикріплюється «грузило» — чи то гирка, чи просто собі важкенький камінь, який поринає на дно в озері, а на шнурку плаває прив'язана крякуха, мов на котві, на якорі.

Даєте їй невеличку площу, ну так чотирип'ять квадратних метрів плеса, де вона, купаючись та тихенько кахкаючи, плаває.

А ви на човні забираєтесь у густу кугу чи в очерет, замасковуєтесь, сидите й чекаєте…

Та, сидячи, від скуки перемовляєтесь з крякухою:

— Тась! Тась! Тась!

А вона вам на відповідь тихенько й лагідно:

— Ках! Ках! Ках!

Аж ось крякуха різко й тривожно, аж ніби захлинаючись:

— Кахкахках! Кахкахках!

В голосі тривога, неспокій, істерика, і сама вона аж ніби пірнути в воду збирається.

Стежте! То шулікаяструб наглядів вашу крякуху й кружляє над нею!

Не ловіть гав! Бо стрілою впаде яструб, і не матимете ви крякухи.

Пильненько вдивляйтеся, чи не промайне у воді чи на очереті тінь від крякушиного погубителя… І не вагайтесь, як помітите його:

— Бах!

Встрелили ви яструба чи не встрелили, а проте одігнали: вдруге навряд чи заманеться йому поласувати вашою крякухою…

Заспокоїлась крякуха, заспокоїлись ви… Чуєте знову:

— Ках! Ках! Ках!

Але це «ках» якесь непевне, байдуже…