TextBook — Та доки ж я і взимку у літньому пальті ходитиму?
— Та ти ж сама розумієш: дрохва! Не часто вона трапляється!
— Дрохва?! — перебивають вас. — Дрохву чоловік на зиму в теплі краї проводжає! А в декого з чоловіків жінка взимку мерзне! Різниця! Ну, взяв би та випадково й промазав, коли вже вона така рідкісна птиця!
— Та я ж устрелив випадково! Хіба ж я хотів, чи що?
— Слава богу, що не часто вона трапляється, — перебивають вас ізнову.
А вже Миколі Івановичу, що ото дрохву вам lege artis[22] готував, при зустрічі ви кажете:
— Дрохву, значить, два дні треба в землі тримати перед тим, як смажити?
— Не менше! — одказує Микола Іванович. — Тоді вона позбавляється специфічного, не дуже приємного запаху!
— Слухайте, — кажу, — Миколо Івановичу! Як удруге колинебудь принесу я вам дрохву готувати, держіть її в землі не два дні, а місяців зо два!
— Не витримає,— зогниє!
— От і добре! Не так багато я заробляю, щоб дрохви їсти.
З КРЯКУХОЮ НА ОЗЕРІ
І
Ох, і очеретяна ж річка Оскіл! Ох, і рибна ж вона, ох же ж і вутяна!
І вутяна, і дупеляча, і бекасинна!
А яка вода в Осколі!
Лагідна, ласкава, м'якошовкова!
Як попливти з міста, з Куп'янки, Осколом за течією, кілометрів за 20, на узгір'ї розляглося село Сеньків…
Під Сеньковом Оскілрічка ділиться на три рукавирічища; а поміж тими, поміж рукавамирічищами, — острови, буйним очеретом закучерявлені; очеретом, кугою, осокою, дикою м'ятою…
«Ой шумить очерет та й лепехуватий», щось своє шарудитьговорить яснозелена куга і пахне, — аж пашить — так пахне, — дика м'ятарута!
Серед очеретів тих густобуйних озерасвічада, а на озерах латаття, а на озерах білі лілеї і килимикилимикилими з темнозеленої ряски…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 90. Приємного читання.